Студентам Львівського університету покажуть аншлаговий фільм «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919», - прес-центр ЛНУ ім. Івана Франка.
12 листопада о 15.30 в Актовій залі ЛНУ ім. Івана Франка відбудеться показ фільму «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919», аншлагова прем’єра якого відбулась 1 листопада в Кінопалаці ім. О. Довженка у Львові.
Одним із наукових консультантів документально-ігрового фільму режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919» є історик, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Кметь. На запрошення режисера Тараса Химича, він, зокрема, працював над матеріалами, пов’язаними з участю у воєнних діях у Східній Галичині іноземних військових, що активно вербувалися до лав армії генерала Юзефа Галлера, переконані в тому, що якнайбільше прислужаться подоланню більшовицької загрози Центрально-Східній та Західній Європі. Атмосферу часу та різні контексти сприйняття військових подій вдалося відтворити, аналізуючи матеріали тогочасної польської та французької періодики.
«Події на фронті набували широкого резонансу у місцевій пресі. Так, «Kurjer Lwowski» систематично публікував інформацію про переміщення армії генерала Юзефа Галлера та його особисто з Парижу через Німеччину на територію Польщі, – розповідає Василь Кметь. – 19 квітня 1919 р. на сторінках газети були перелічені окремі офіцери – представники французького військового істеблішменту, що входили до штабу Галлера і мали координувати військові дії у Східній Галичині. Серед них згадані генерал Кастіяр, генерал Муран – «керівник артилерії», генерал Шаріу – «керівник технічних військ» і ад'ютант генерала Галлера Віллемен. Згодом у своєму відкритому зверненні до військових 29 травня Юзеф Галлер особливо подякував полковникові Муаневіллю. До штабу входили також генерал Спір, генерал Бійот, полковник де Лялям та ін. Всі вони були досвідченими фронтовиками, мали авторитет ветеранів «французької війни».
29 квітня у пресі наголошувалося на прибутті близько десяти тисяч військовиків Галлера, зокрема добре технічно оснащеної Першої польської дивізії під керівництвом французького генерала Дюпона. Більшість офіцерського складу були французи, у звітах підкреслювали також, що у штабі Галера загалом служать 5 французьких генералів. Загалом, польські періодичні видання досить гостро нагнітали ситуацію, використовуючи антибільшовицькі настрої західноєвропейського політикуму та асоціюючи боротьбу українців Галичини за свою державу з реалізацією інтересів більшовицької Росії.
Так, 9 травня у галицькій польській пресі було піднято гамір довкола телеграми Євгена Петрушевича у Париж до Ради Чотирьох стосовно готовності уряду ЗУНР до припинення бойових дій «на українському фронті і в Східній Галичині» до остаточного рішення мирної конференції за умови припинення наступу поляків.
Петрушевич цитував публічний виступ Галлера перед французькими офіцерами 30 квітня у Львові: «Ми прилетіли до вас здалека як птахи, щоб у цьому місті збудувати гніздо, з якого вирушимо далі на схід». Тому, зазначав Петрушевич, уряд ЗУНР буде змушений відкликати свої війська, що воюють з більшовиками, і скерувати їх на війну з поляками. Польська преса трактувала це як пряму погрозу віддати Східну Галичину більшовикам. Таку позицію відображала й публіцистика у Франції. Так, друкований орган відомого політика, а згодом діяча французького фашистського руху Гюстава Ерве, газета «La Victoire» у своїх тогочасних публікаціях відверто називала українців «братами більшовиків». У липні 1919 р. генерал де Лякруа у статті в газеті «Temps» відзначив бойові якості армії генерала Галлера і наголосив, що підтримка поляків є найдієвішим засобом затримати наступ більшовиків».
Таким чином, наголошує Василь Кметь, проблема гідної дипломатичної та інформаційної репрезентації України у світі, залишається актуальною і через століття після героїчної боротьби УГА. Для самого ж директора університетської книгозбірні, участь у проекті стала також даниною пам’яті рідного діда, який наприкінці Першої світової війни у складі українського війська був учасником подій. Окрім наукової консультації, підготовки матеріалів періодичних видань з фондів Наукової бібліотеки, Василь Кметь також виконав епізодичну роль французького військового у реконструкції батальної сцени.
Метою авторів було відтворення особистісного виміру українського воїна у суперечливому вихорі Великої світової та «малих» національних воєн у Східній Європі революційної доби 1918-1919 рр. У сюжеті фільму відтворено дух часу та сподівання українців і поляків на відродження своєї державності. Трагедія боротьби в умовах падіння імперій та актуалізації національних політичних моделей стала важким і жорстоким випробуванням для кожного їх учасника. У фільмі коректно висвітлено головні аспекти становлення збройних сил ЗУНР та перетворення Української Галицької Армії у військову силу загальнонаціонального рівня, проблеми зовнішньополітичної діяльності української дипломатії, здобутки та відверті прорахунки українських військових та політиків. Обраний для історичної реконструкції період, досліджений за архівними документами, публікаціями в періодичних виданнях, матеріалами спогадів учасників, дозволив актуалізувати цілу низку проблем,важливих для державного будівництва українців і сьогодні.
Нагадаємо, що документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919», робота над яким тривала 15 місяців, відзнято за сценарієм відомого історика українського національно-визвольного руху Олександра Пагірі. Це перший в Україні документальний фільм із використанням технології у форматі 4К. Для роботи над візуалізацією проекту були залучені професійні актори Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької та Львівського академічного театру імені Леся Курбаса, ветерани АТО, військові, реконструкторські клуби. Зокрема, постановку військових сцен координував ветеран АТО Володимир Правосудов. Ініціатором створення фільму є громадська організація Українська Галицька Асамблея, у рамках проекту documentary.org.ua.
