«Свобода» категорично проти продажу земель сільськогосподарського призначення. Легалізація продажу землі може обернутися катастрофою для українців. Це прямий шлях до наступного Голодомору. «Свобода» ініціюватиме референдум щодо неприпустимості продажу землі». Про це лідер Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок заявив 27 березня 2011 року у місті Гнівань Тиврівського району Вінницької області. Про це повідомила прес-служба ВО "Свобода".
Лідер «Свободи» також зазначив:
«Уже цього року в Україні чи не половину списку скоробагатьків становлять земельні латифундисти та аграрні барони. В Україні з’явилися пташині, олійні, яйцеві та зернові мільярдери, а водночас українці відчули гостру нестачу та недоступність елементарних продуктів – гречки, хліба, дешевого молока та м’яса. Українці за крок від голоду на землі, яка приносить мільярдні статки її незаконним власникам.
Протягом всіх років незалежності Україні настирливо нав'язують запровадження ринку землі. Маніакальна ідея продати землю об'єднує майже всі провладні політичні сили. Всі державні установи отримали прямі вказівки підготовити ґрунт для створення ринку землі ще минулої весни з конкретними датами і етапами. Уже підготовлений пакет першочергових законів, знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення з 2012 року.
Але ж навіть в економічному розумінні земля не є товаром. Земля – це не лише засіб для виробництва, а ще й природній життєвий простір, як повітря, вода, сонце. Землю слід розглядати як народну, а ще правильніше як державну власність, котра передається на певний термін, у тимчасове користування, із застереженням, що не буде погіршення якості землі, її родючості.
Чому не можна продавати землю у приватну власність? Тому що інтереси і кінцеві цілі бізнесу власника не співпадають з біологічним призначенням ґрунту (землі) для функціонування на ній життя.
Запропонована можновладцями земельна реформа виглядає як продовження ваучеризації. Тільки тепер предметом дерибану виступає найцінніше – земля. Олігархічні клани вже і без того створили небачені по розмірах від 100 - 300 тисяч га латифундії на основі довгострокових договорів оренди земельних паїв. Якщо сюди додати ще землі які фактично продані по заповіту власника паю, то виходить що земля в Україні вже як мінімум на 60% комусь належить. І зняття мораторію на продаж землі відкриває лише можливості вільно продавати землі цим же олігархам, але вже по зовсім іншій ціні і невідомо кому.
Вже сьогодні українців витискають з сіл. Колись гамірні і багатолюдні, села тепер темні і порожні населені пункти, звідки майже повністю виїхала молодь і все працездатне населення. Це вже не еміграція, це – евакуація!
Не враховані світові тенденції і перспективи сільського господарства, на які так люблять посилатися агітатори земельної реформи. А вони зовсім не співпадають з аргументами так званих реформаторів. Так, уже зараз голодують більше 1 млрд. населення Землі. Масштабна ерозія ґрунтів та глобальні зміни клімату, що спричинили зниження урожайності сільськогосподарських культур, а також різкий приріст населення в країнах третього світу призвели до стрімкого подорожчання продуктів харчування в світі (по даним Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН – ФАО індекс світових цін на продовольство зростає щомісяця майже на 3%).
Загострюється енергетична криза. А це, в свою чергу, змушує людство відводити під енергетичні культури для поновлюваних джерел енергії все більше і більше землі.
Ці та інші світові тенденції, а також проблема забезпечення продовольчої та енергетичної безпеки стали основою політики багатьох розвинених країн та країн що розвиваються. І в тому числі стало епідемією бажання купити землі сільськогосподарського призначення за кордоном.. Наприклад, саудійці вже придбали 700 тис. га землі у найбідніших країнах, таких як Сенегал і Малі. Китай придбав приблизно 3 млн. га землі в Конго для вирощування олійних пальм. Приватні інвестори з ОАЕ купили 465 тис. га на Мадагаскарі.
Приблизно так і за таким сценарієм, тільки з українською специфікою, будуть розвиватися земельні баталії в Україні за участі міжнародного капіталу, який розглядає нас як відсталу аграрну країну африканського типу.
Модель земельних відносин в Україні з приватною власністю не є оптимальна. Навіть такі держави як США, Франція, Голландія, Китай, Скандинавські та інші країни відмовились від неї. Вони навпаки викуповують землю у власників і передають її землекористувачам з обов'язковою платою земельної ренти державі».
