6 травня християни східного обряду відзначають день Святого Юрія чи Георгія. Святий, якого глибоко шанують українці, є символом лицарської звитяги і перемоги добра над злом.
У народній традиції Юріїв день вважають скотарським святом, а ще він тісно пов’язаний з аграрною обрядовістю. Рільники вірили, що власне на Юрія природа наповнюється весняною силою та родючістю. Саме тому господарі виходили оглянути свої посіви озимини, а церковні громади влаштовували молебні та обхід ланів, закликаючи на них Божу благодать.
Часто власники нив намагалися провістити майбутній врожай за різними ознаками. До прикладу, повсюдно в Україні вважали, що коли на Юрія в житі (озимині) сховається ворон (тобто воно буде вищим від птаха), то буде добрий врожай. Разом із тим влаштовували й певні обрядові дійства, які також мали забезпечити родючість озимих культур. Так поширеним було качання по житі, коли господар, поліщук чи волинянин, або хтось із сім’ї, качалися по полю, робили це з півночі на південь. Поряд із тим по ниві могли качати й крашанки, подібні до великодніх, зокрема робили так дівчата на Наддніпрянщині.
Як цікавий приклад народної звичаєвості хочемо згадати і перегін худоби через погану озимину, що нібито мало забезпечити надалі її швидкий ріст. Мешканці Українських Карпат, Опілля, Поділля виходили на оглядини полів та клали хлібину у посів. Тут також вважали, що озимина вища від покладеного буханця дасть багато збіжжя.
Обов’язковою частиною народної юріївської звичаєвості є й урочисті трапези на своїх земельних ділянках. Мешканці містечок та сіл виносили вдосталь їжі та питва на свої поля, а після молитви та обрядового качання встеляли землю ряднинами чи веретами, сідали на них і так гостилися. Серед їжі обов’язково мали бути яйця, пиріжки або, принаймні, хліб. Є відомості й про випікання спеціального хлібного виробу в цей день, який, відповідно до свята, йменували «юрок».
А ще ґаздині (незважаючи на заборону працювати у свято) намагалися власне на Юрія посіяти огірки чи гарбузи, сподіваючись хорошого врожаю.
Текст – Сергій Ципишев, Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького
