Щоразу глядачі театру Заньковецької бачать святково вбрану сцену, охайний зал, смарагдові крісла, фойє з мармуровою крихтою… Та чи спадало вам на думку, що це не весь театр, а тільки його парадна одежина? Журналістка Гал-інфо продовжує розкривати таємниці залаштунків. На цей раз ми взібрались на дерев’яні ферми даху.
Відомо, що 28 березня 1842 року відбулось відкриття львівського театру ім. Марії Заньковецької. На той час за місткістю глядачів, він був третім після міланського “Ла Скала” (3 тис.) та Дрезденського придворного театру (2 тис.). Загальна вмістимість залу тоді становила 1460 осіб, але за потреби можна було розмістити і 1700 глядачів.
Таємниці театру Заньковецької: куди поділась квадрига Аполлона?
За площею у Львові будівля графа Станіслава Скарбека була на першому місці, адже займала 7278 кв. м. Ансамбль вражав сучасників своїми розмірами та архітектурою. Преса навіть охрестила театр Королівським палацом (“Palais Royal”).
Начальник відділу контролю з реконструкції та реставрації театру Леся Глушко розповіла Гал-інфо про неповторність технологій будівництва.
«Деякі із застосованих архітектурних нововведень були унікальними. Наприклад, виготовлення цієї складної конструкції даху з дерева. Подейкують, що авторство належить майстрові М. Бублову на прізвище Керсак з Дуб’я. Площа горища, яке з самого початку було бляшаним, становила 8169 кв. м.
Конструкція даху автентична. Адже її складають 22-метрові дерев’яні кружальні арки, які зберіглись ще з часів Скарбека. Вони опираються на капітальні стіни приміщення. Колись над сценою також були арки такої форми, але їх ліквідували. Той дах розібрали, побудували плоский. І з часом ми змінили його на двоскатний.
Загалом дах сьогодні складається з кружальних арок, які з’єднані між собою дерев’яними фермами. Із плином часу, під тиском ваги та негоди ферми почали розходитись у вузлах. На щастя, інженер-будівельник, раціоналізатор пан Мирослав Борис придумав, як зберегти конструкцію, використовуючи спеціальні металеві затиски. Так свого часу ліквідували аварійність приміщення, не зупиняючи роботу театру».
За словами заступника генерального директора театру з питань будівництва Романа Поради, у театрі спочатку було не три, а п’ять ярусів.
«Після Першої світової війни у театрі організували кінотеатр “Атлантик”. З 1941 р. під керівництвом учня Ле Корбюзьє – Людвика Краковского велику реконструкцію театру розпочали німці, плануючи перетворити його на заклад виключно для себе.
Стелю всього приміщення (залу і сцени) укріпили металевими фермами, дерев’яні стовпи лож теж замінили на метал. На них тросами підвішена стеля над амфітеатром зали для глядачів. Після чого чисельність ярусів зменшилась до трьох.
Раніше на даху був малярний цех, в якому малювали декорації для вистав. До сьогодні збереглась нумерація на дерев’яних балках, яку використовували при будівництві горища. Досі є і вентиляційна шахта, спорудження якої, говорить про професійність архітекторів та конструкторів театру Скарбека.
Як бачите, на підлозі лежали мати сплетенні з очерету так само, як і у 1842 році. Це ще збереглась та тростина, яку купляв граф Скарбек. На жаль, горище театру Заньковецької не в найкращому стані. Для реконструкції та ремонту даху потрібні величезні кошти. Одне тільки риштування скільки тисяч вартує. Тому, ми у будь-яку хвилину готові прийняти спонсорську підтримку від меценатів», - зауважив Роман Порада.
Далі буде.
Примітка. Використано матеріал із журналу «Театральна бесіда». А також інформацію з видання для міжнародної науково-практичної конференції «Будівля театру Скарбка (Скарбека): пам’ять австрійського, польського та українських народів»
