Талергоф – перший концентраційний табір у Європі, створений в Австро-Угорщині у 1914-ому для ув’язнення громадян із проросійськими настроями. У той час русофільство набирало обертів серед українських галичан, однак до Талергофу потрапило і чимало активних національно налаштованих українців.
Окупаційна адміністрація (польська та румунська на Буковині) вдавалися до наклепів, щоб послабити український національний рух.
Жахіття Талергофу зумовлене тим, що у таборі була відсутня інфраструктура. Людей вивантажували просто серед поля, а серед них були жінки, діти і старі. Бараки звели лише через півроку після відкриття табору. Тож цей час інтерновані прожили у нелюдських умовах – поширилась епідемія тифу, холери, дизентерія.
Пам’ятники жертвам Талергофу досі є у Львові (споруджений 1934-ого на Личаківському кладовищі) та у Галичі (звели 1929-ого біля церкви Різдва Христового). Відомо, що через талергофський концтабір пройшло 127 мешканців Галича.
Проект Локальна Історія.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ