Українські тижневики пишуть про вуличні протести як єдиний спосіб спонукання влади до дії, "дезорієнтацію" політичних сил в Україні напередодні виборчої кампанії і заяви міністра Дмитра Табачника про його реформи в освіті
(Огляд підготувало ВВС Україна).
Протест як єдиний спосіб захисту
Резонансний злочин у Миколаєві – спроба вбивства зґвалтованої дівчини – допоміг українцям зрозуміти, що єдиний спосіб боротьби з безкарністю дітей посадовців і злочинцями у погонах – це масові вуличні протести, пише "Корреспондент" (№ 11).
На думку видання, саме протести мешканців Миколаєва, Харкова, Сум, Одеси і Львова, яким набридло мовчки спостерігати за безкарністю "мажорів" і злочинною бездіяльністю правоохоронців, змусили владу забезпечити розслідування справи миколаївських ґвалтівників.
"Задумався слідчий, задумалася прокуратура, що справа дійсно резонансна, всі вже гудять, і преса стала все висвітлювати. І тих двох (підозрюваних, яких спочатку відпустили) знову затримали", - цитує "Кореспондент" учасника протестів у Миколаєві Дениса Плишка.
"Публічні заходи, преса - це єдиний інструмент, який може змусити владу виконувати закон", - погоджується з ним Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи.
Хоча протести в українських містах довели, що голос вулиці здатний впливати на владу, журнал застерігає, що поки що невідомо яким буде вердикт суду. Видання нагадує про численні випадки, коли попри увагу преси і громадськості і "за сприяння" правоохоронців "мажори" відбувалися за вбивства умовними термінами.
Вибори: не добіжимо, то хоч зігріємося
Ані влада, ані опозиція не мають чіткої стратегії виборчої кампанії: перші намагаються не допустити падіння рейтингу, останні роблять вигляд, що об’єднуються, пише голова Комітету виборців України Олександр Черненко у колонці, вміщеній в останньому номері тижневика "Фокус" (№ 12).
На його думку, спроби влади зупинити падіння рейтингів за допомогою добре відомих передвиборчих кроків, таких як оголошення соціальних ініціатив, повернення до теми доступних кредитів і статусу російської мови, навряд чи допоможуть, бо виборці вже добре знають, як ці обіцянки виконувалися раніше.
Тупцює на місці й опозиція. Події, що відбулися останнім часом – виключення з лав БЮТ Наталії Королевської, витіснення Віталія Кличка з загальноукраїнської політики на столичний рівень, неможливість домовитися про єдиного кандидата на виборах мера Обухова – навряд чи посприяють її об’єднанню, пише Олександр Черненко.
Українська опозиція: нікого не бачу, нічого не чую
У суспільстві є великий запит на правоцентристську альтернативу нинішній владі, проте опозиція наполегливо марнує свій шанс, пише тижневик "Український тиждень" (№ 12), коментуючи процеси, що відбуваються в опозиційному середовищі.
Уже традиційно лідери та речники правоцентристських сил ухиляються від відповіді на запитання, за що конкретно вони виступають, натомість фокусуючись на пункті "проти кого", пише "Український тиждень". Жодна з цих сил не може розтлумачити, які саме реформи вони готові запроваджувати в економічній, гуманітарній і геополітичній площинах, проводячи кампанію за принципом "виборець любить вухами".
Неспроможність, або небажання, правих опозиційних сил відійти від популістських обіцянок може призвести до нищівної поразки на виборах.
"Країна збанкрутує й опиниться у тіні великого сусіда", - застерігає тижневик.
Освіта: якщо ми такі розумні, то чому такі бідні?
Заяви міністра освіти і науки Дмитра Табачника про підсумки його реформ у сфері освіти за минулі два роки аналізує тижневик "Дзеркало тижня" (№ 11).
"За оцінками, наведеними у Всесвітньому звіті з конкурентоспроможності держав Світового економічного форуму, що відбувався у Швейцарії, освітня система України посідає 56-е місце у світовому рейтингу 139 країн світу", - цитує міністра тижневик.
Начебто, є привід тішитися, пише "Дзеркало", але чомусь постає сакраментальне запитання: "Якщо ми такі розумні, то чому такі бідні?".
Проаналізувавши звіт, згаданий міністром, "Дзеркало тижня" виявило, що дійсно, Україна входить до першої двадцятки країн за індексом охоплення вищою освітою: за кількістю студентів у вишах країна посідає восьме місце, а за кількістю тих, хто навчається в аспірантурі, — сьоме.
Що ж до якості освіти, то показники невпинно знижуються: ще чотири роки тому Україна посідала 55-е місце за цим параметром, а нині— 72-е.
Ще гірша ситуація з професійною освітою: за позицією "навчання на робочому місці" Україна — на 112-му місці, а ще чотири роки тому в нас було 83-є місце.
"Правду кажуть, язик мій — ворог мій. Висмикуючи факт і маніпулюючи ним у власних інтересах, міністр Табачник недооцінив громаду. Напевно, сподівався, що деталями ніхто не цікавитиметься. А даремно. Тепер ми не просто впевнилися, що правильно розуміємо міністерське реформаторство, а й відчули його вагу на світовому рівні", - підсумовує "Дзеркало тижня".