Що таке імперська спадщина, як її оцінювати та що з нею робити – на ці та інші питання шукали відповіді історики, політологи, громадські діячі під час круглого столу «Імперська спадщина: як і що з нею робити?», що відбувся 14 березня.
Про це інформує прес-служба УІНП.
«РФ у війні проти України використовує все, що пов’язує нас з минулим. Тож з міркувань безпеки надзвичайно важливо продовжувати кроки, що нівелюють цей вплив. Одним з таких кроків була декомунізація, нині маємо позбутися залишків колонізації… Важливо запустити переосмислення радянського минулого, тому що спільні міфи, стереотипи, такі тези, як «один народ», «одна держава», нав’язані ще радянською пропагандою, використовуються сучасною російською пропагандою для мобілізації на боротьбу проти сучасної Української держави. Під час декомунізації ми побачили, що за шаром комуністичного минулого відкривається шар російсько-імперського минулого – коли тим чи іншим топонімам повертали історичні назви, і ці історичні назви були присвячені керівникам Російської імперії, її воєначальникам тощо», – наголосив Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
За його словами, прикладом того, наскільки багатим є цей російсько-імперський шар в Україні, є, зокрема, такий відомий персонаж російської історії, як Алєксандр Суворов. Адже в Україні щонайменше 290 об’єктів топоніміки присвячені безпосередньо йому плюс встановлено 5 пам’ятників.
«Події на Донбасі, анексія Криму черговий раз загострили необхідність позбавлення від цієї імперської спадщини, яка використовується РФ для того, аби якимось чином легітимізувати свою агресію проти сучасної України. Саме з цих міркувань нею було відновлено такі терміни, як «Новоросія», з цих міркувань говориться про те, що ті чи інші території України, особливо на півдні і сході, не мали своєї історії до появи тут російської імперії», – зазначив Володимир В'ятрович.
Завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ Віктор Брехуненко підкреслив, що нав’язування імперської топоніміки й імперського способу бачення українського минулого базувалося на кількох моментах і один з них пов’язаний із датами “заснування” міст та інших населених пунктів.
«Російські ідеологічні праці ХІХ - початку ХХ століть, а потім і радянські, намагалися подати заснування будь-якого з них винятково від тих часів, коли тут вперше з’явилися росіяни або коли ця територія зайшла до Російської імперії. В такий спосіб намагалися відрізати попередній шмат української історії. Тому в рамках деімперіалізації треба звернути увагу на цей ключовий момент, зокрема стосовно таких міст, як Одеса, Дніпро, коли треба криком кричати стосовно невідповідності офіційно затверджених дат заснування цих міст з історичними реаліями, які не мають нічого спільного з цими датами», – наголосив науковець.
Директор Інституту світової політики Євген Магда зазначив: «Тривале співжиття двох народів поряд створило стереотип, у межах якого багато людей опираються усвідомленню статусу України як колонії Російської Імперії. Нам потрібно розуміти, що питання побудови історичної політики, політики пам’яті, політики деколонізації потребують максимальних зусиль і широких дискусій. Ми маємо доносити власну позицію достатньо прозоро та очевидно, використовуючи сучасні засоби комунікацій»
