12 січня у Львівському музеї етнографії відбулася презентація книги дніпропетровського автора Михайла Шевеля «Ув’язнена юність». Організатори заходу – видавець книги, директор видавництва «Світ дитини» Ярослав Лемик та автор передмови до книги Ігор Калинець – присвятили презентацію 40-м роковинам від початку хвилі арештів шістдесятників, повідомила прес-служба Львівської облради.
У презентації взяв участь перший заступник голови Львівської обласної ради Петро Колодій, який привітав із виходом у світ цієї книги усіх причетних до її видання.
«У кожного покоління була своя війна. Покоління шістдесятників взяло собі за зброю перо й папір, і своєю творчістю, видавництвом забороненої літератури і її поширенням намагалося відкрити людям очі на дійсність, розбудити в українців приспану волю. І тоталітарний режим був до цих будителів немилосердним – на них чекали тюрми, заслання, палати в психіатричних лікарнях, - зазначив Петро Колодій. - Сьогодні – у 40-ві роковини від хвилі арештів 1972-го - ми схиляємо голови в пам’ять про тих дисидентів, котрих вже нема з нами, і висловлюємо щиру шану і вдячність тим, хто й зараз, попри поважний вік і недуги, нажиті ще в нелегкі роки їхньої молодості, продовжують працювати,писати, видавати, творити. Ваша праця, Ваше мудре слово сьогодні дуже важливі».
Сам автор книги – Михайло Шевель - не зміг приїхати на львівську презентацію через недугу. Вітання від нього привезла його добра знайома, автор передмови до книги, кандидат філологічних наук Емма Шаповалова.
У презентації також взяли участь Ігор та Ірина Калинці, Стефанія Шабатура, Ярослав Лемик, котрий також презентував виставку архівних фото з вертепом 1972-го, на яких Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Калинці, Стефанія Шабатура та інші дисиденти.
Довідка:
Книга Михайла Шевеля «Ув’язнена юність» - це спогади автора про те, як його ще школяра, який гостював у Західній Україні, схопило КГБ і засудило за лист, в якому хлопчина поділився своїми враженнями про рідне село батьків на Дніпропетровщині, порівнявши із галицькими селами, що ще не стали колгоспами. Школа ув’янення була жорстокою, але не минула марно: хлопець став свідомим українським патріотом.
