25 березня в Пороховій вежі у Львові відбулася презентація проекту пам’ятника блаженному отцю Омеляну Ковчу. Цей захід відбувся у річницю загибелі праведника в концтаборі Майданек. Про це повідомила прес-служба ЛОР.
Автори проекту пам’ятника - скульптор Василь Гурмак та архітектор Ярослав Климовський. У заході також взяли участь голова Львівської облради Олег Панькевич, професор мистецтвознавства, депутат Львівської обласної ради Ярослав Кравченко. Також на презентацію приїхали односельці о. Ковча із с. Коросна на Перемишлянщині.
Як зазначив Олег Панькевич, минуло 67 років від смерті отця Ковча і вже десять років, як Папа Римський проголосив його блаженним Католицької церкви, однак досі цього мученика належно не вшановано на рідній землі. За його словами, важливо якнайшвидше встановити пам’ятник цьому українському святому.
Торік на центральному майдані Перемишлян, де священик душпастирював, закладено пам’ятний камінь на місці, де стоятиме перший в Україні пам’ятник блаженному священномученику Омеляну.
Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у Космачі Косівського повіту на Гуцульщині у сім’ї священика. Після закінчення Львівської гімназії вивчав богослов’я у Римській колегії святих Сергія і Вакха (1905–1911). Був капеланом Бережанського коша УГА, йому довелося пройти нелегкий бойовий шлях. Після об’єднання УГА з армією УНР, під час боїв з більшовиками о. Ковч потрапив у полон, а після втечі – до польського табору, де захворів на тиф. 1921 р. очолив парафію Боршів Перемишлянського повіту, а відтак 1922 р. перейшов на посаду пароха Перемишлян. За ініціативою о. Омеляна без дозволу влади були споруджені читальня «Просвіти» і кооператив у Коросні, дерев’яна церковця у присілку Североги.
Польська влада намагалася загасити український патріотизм о.Ковча репресіями (40 обшуками, грошовими штрафами й арештом в Унівському монастирі).
В часи першої радянської окупації о. Омелян виступив проти грабунку польських колоністів, зорганізував матеріальну допомогу для сімей загиблих, зниклих безвісти й арештованих польських службовців. НКВС арештував перемишлянського пароха на початку Другої світової війни, але внаслідок німецького бомбардування конвой розбігся, о. Ковч утік. Під час німецької окупації на скликаному до Перемишлян повітовому з’їзді, як повітовий староста, причетний до ОУН, о. Ковч закликав земляків не дати себе втягнути на службу в німецьких репресивних органах, не брати участі в їхніх злочинних діях. Особисто захистив синагогу та схованих там євреїв від спалення (зокрема рабина з Белза). Ковч засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволити відвідувати євреїв у гетто. 30 грудня 1942 р. о.Ковча викликали у місцеве ґестапо, звідти перевезли до львівської в’язниці на вул. Лонцького, де вимагали обіцянки не хрестити євреїв, але він відмовився порушити моральні засади. Клопотання митрополита Андря Шептицького та родини про порятунок о. Омеляна були безуспішні. Відтак о.Ковч став в’язнем № 2399 концтабору Майданек, де помер 25 березня 1944 р і був спалений у крематорії. Беатифікація мученика за віру відбулася 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Божественної Літургії у візантійському обряді за участю папи Івана Павла ІІ.
