Ознайомитись із ними можна до 1 червня на площі Ринок.
З 29 травня по 1 червня на площі Ринок відкрито експонуватимуть всі три трофеї “Золотий м’яч”, які здобули раніше відомі українські футболісти. Нагадаємо, що здобули їх у 1975 році Олег Блохін як гравець київського “Динамо”; у 1986 році Ігор Бєланов як ще один динамівець; у 2004 році Андрій Шевченко, який тоді представляв “Мілан”.
“Ви надихали покоління українців. Я знаю, що дуже багато хлопців і дівчат, які сьогодні воюють, надихаються вашими подвигами. Ви круті! І те, що ви сьогодні зібралися тут, у Львові — це дуже важливо. Для нас сьогодні важлива кожна перемога і нам сьогодні важливо бути з людьми, які робили неможливе можливим. Ви були, є і будете героями для України”, — наголосив мер Львова Андрій Садовий.
Звернулись до присутніх і самі українські футболісти, які самостійно представили свої трофеї.
“Це перший раз в історії всі три “Золоті мʼячі” зібралися. І головна ціль – надихнути і змотивувати нашу молодь. Якщо це змогли зробити ми, то з вірою в серці, з бажанням і дисципліною це зможуть зробити і наші молоді футболісти”, — наголосив Андрій Шевченко.
Як зазначають у пресслужбі Львівської міської ради, проєкт з демонстрації “Золотих м’ячів” розпочався у грудні 2024 року, до 20-ї річниці отримання найпрестижнішої футбольної нагороди Андрієм Шевченком. Тоді було організовано перше турне власне його “Золотого мʼяча”. З цього зародилась ідея експозиції всіх трьох трофеїв українських футболістів.
“Скоро буде 50 років, як я отримав “Золотий м’яч” – перший в Україні. Футбол – це гра, у якій важливий характер, наполегливість, а ще сила духу, яку зараз, щодня демонструють українці. Я вірю, що у нас появиться четвертий “Золотий м’яч”, – прочитав з листочка на брифінгу Олег Блохін.
Десятки інших “Золотих м’ячів” (вже подарункових) сяяли сьогодні у руках малечі та дорослих на вулицях Львова, адже українські футболісти також провели для своїх шанувальників автограф-сесію. Та, на жаль, затьмарювала святкову атмосферу російська мова окремих українських футболістів, які не завжди переходили на державну мову навіть під час публічного заходу.
