Дискусію організувала Мальтійська служба допомоги за участю психологів, волонтерів, ветеранів та медійників.
11 лютого у Львові відбулась дискусія на тему “Як говорити про війну відповідально: розмова про психологічний та етичний вимір в часі складних викликів”. У межах обговорення присутні мали нагоду поспілкуватись з експертами про те, як говорити про втрату, травму та війну, не завдаючи шкоди; як медіа слід висвітлювати чутливі теми у часі війни; як громадські організації можуть етично висвітлювати допомогу постраждалим без експлуатації їхніх історій, а також про те, як суспільство сприймає ветеранів та допомагає їм реінтегруватися.
Заступник голови робочої групи з розробки програми, координатор українсько-швейцарського проєкту “Психічне здоров’я для України” Орест Сувало розповів, що станом на зараз питання підтримки психічного здоров’я в Україні набуло розвитку за останній десяток років і вже передбачає ініціативи на рівні державної політики.
“Чим більше ми говоримо, тим більше ми бачимо потреб і проблем, тим частіше ми розуміємо, скільки нам бракує ресурсів. Тому що складно на кожен окремий запит знайти тут таку точну відповідь. І зараз ми є в процесі розвитку: розвитку, власне, і системи охорони психічного здоров'я, і розбудови певних спроможностей, а також і зміни суспільства”, – розповів Орест Сувало.
Спікер пояснив, що сьогодні слід звертати більше уваги на коректність формулювань, етичну термінологію. Адже у суспільстві є широкий спектр проблем у різних категорій людей: внутрішньо переміщених осіб, підлітків, людей похилого віку, людей, які потрапили у складні життєві обставини, які мають залежності тощо. Водночас програми держави та громадських організацій надають чимало варіантів психологічної підтримки і допомоги, що дозволяє боротися також з упередженим ставленням до психології.
“Інформації стало значно більше, вона стала більш доступною, і це також впливає на зменшення стигми, цього упередження до теми психічного здоров'я... Нагадаю, що стигма – це є таке відчуття або таке позначення людини, яка має певний досвід, і таким чином цю людину, як особливу, вже трошки відгороджує від спільноти. Тому ця стигма завжди стоїть на перешкоді, що люди звертаються за допомогою. І коли ми більше про це говоримо, коли про цю тему говорять самі люди, які мають певний досвід, коли є персональний контакт з людьми, які мають різні досвіди: психічного розвитку, депресії, спроби самогубства, досвіду складних життєвих обставин, – це також формує контакт. І це є та річ, яка найефективніша проти стигми”, – пояснив Орест Сувало.
Про стигму щодо внутрішньо переміщених осіб та ветеранів у громадах детальніше розповіла голова консультативно-координаційних центрів для ВПО Львівщини Галина Бордун. Експерт зазначила, що для багатьох людей у громадах питання підтримки ВПО вважається закритим, якщо люди отримали дах над головою в місцях тимчасового проживання. Проте насправді вони потребують подальшої підтримки. У цьому контексті ще однією проблемою, на якій наголосила пані Галина, є те, що суспільство часто вимірює потреби переселенців лише кількістю наданої гуманітарної допомоги, не враховуючи їхні психологічні потреби.
“Ми у більшості говоримо про складні ситуації, про складність тим людям, ми говоримо про те, що люди повертаються другий-третій раз і точно не з добра. Ми говоримо про те, що з минулого року ми бачимо кількість запитів із повернення і приїзду людей з залежностями. Ми бачимо, що нас запитуються про гуманітарну допомогу в кілограмах або в інших кількісних показниках. Нас запитують, про те, чи вони вчасно отримують виплати. Тобто ми про переживання – нам про гроші. Ми про те, що ця людина прийшла непростий шлях і потребує правильної комунікації підтримки”, – розповіла Галина Бордун.
Викликом також є зменшення кількості партнерів, які готові допомагати внутрішньо переміщеним особам. Через це складно пояснювати тим людям, які зараз приїжджають сюди, чим їхнє становище відрізняється від тих, хто приїхав сюди у 2022 році. Зовсім іншої психологічної підтримки потребують також ветерани із прифронтових чи окупованих територій, які втратили членів сім’ї, а також не мають домівки, у яку можна повернутись.
За словами координаторка програми “Ти як” у Львівській області Наталії Іванченко, у часі війни питання етичної комунікації і поваги один до одного з кожним днем підіймається на планку вище. Адже це відчуття повинно бути відпрацьованим до автоматизму у процесі розмови з людиною будь-якої професії та сфери діяльності. Це дозволить сформувати справді цивілізоване європейське суспільство. Потрібно для цього також реалізовувати різні можливості для людей, які потребують допомоги, адже у кожного є власні потреби та способи подолання проблем.
“Тому коли ми щось робимо, то ми повинні зважати на думку людей, на їхні потреби, що їм саме потрібно, і тоді формувати ті сервіси, які б задовільняли одних, других і третіх. І тоді в нас зітреться ця межа, що це тільки для ветеранів, ВПО чи корінних мешканців Львівщини, тільки тих, хто приїхав зі Сходу. А у нас буде все для людей. І якщо дотриматися того постулату “Робимо по-людськи” зі серії “Ти як?”, тоді це не буде тільки професійно для психіатрів чи психологів, а це буде для людей. Ми говоримо про стан фізичного, психічного і соціального добробуту. Тоді ми всі будемо мешкати в здоровому суспільстві”, – зазначила Наталія Іванченко.
