Вчора, 21 березня, у Львові поети Галина Крук, Олег Короташ, Ігор Павлюк, Остап Сливинський та літературознавець Андрій Дрозд провели зустріч з нагоди Всесвітнього дня поезії.
Модератор Юрій Кучерявий розпочав зустріч з таких слів: «Поезія, – йдеться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і глибокі духовні питання сучасної людини. Але для цього необхідно залучити до неї як можна більш широку громадську увагу. Крім того, Всесвітній День поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, якi відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова».Відтак, митці слова зібралися з’ясувати, що ж все-таки є поезія і чи здатна вона щось змінити. Відповідь на це питання спробував дати поет Ігор Павлюк: «В мене є багато визначень поезії для самого себе. Але чи вони сподобаються комусь? Я вже в тому віці, коли афоризми підтверджені життям, це стосується й афористичних визначень поезії. Перше: поезія – молодша сестра релігії, друге: поезія – музика, написана словами».
На його думку, естрада трохи вкрала в поетів сцену. Так, – каже Ігор Павлюк, – свого часу за знаменитістю Байрон для Європи був як Майкл Джексон.
Водночас поет Олег Короташ не погодився з думкою про те, що поезія – це молодша сестра релігії. На його переконання, метафора ширша за будь-яку релігійну доктрину. «Що повинна переслідувати поезія? А що повинна гора, чи що повинна ріка, чи ліс? Мені інколи здається, що якби в Бога була якась мета, то світ також був би іншим. Тобто, повинність є надто людською категорією: це людина може прагнути чогось, переслідуючи якусь мету»,– пояснив він. Поезія, за словами Олега Короташа, – це частина мистецтва. Втім, він додав, що нині творчість стала секонд-хендом, тому що її намагаються оцінити.
Своєю чергою поетеса Галина Крук пояснила, як вона трактує поняття «поезія»: «З одного боку поезія є найнепотрібнішою річчю: придумати, навіщо вона з точки зору якоїсь функціональності, дуже важко. Людина може спокійно обійтися без неї, що більшість людей і робить. Але для мене поезія в певні моменти виконує якусь сакральну функцію, метафізичну. Тобто, стає чимось, що в якусь дуже важку хвилину комусь стає якоюсь підпорою. Все-таки якась функція для мене в поезії є, тому я, напевне, й пишу».
Опісля обговорення поети читали власні вірші.
Зауважимо, що відзначати 21 березня Всесвітній день поезії вирішили в 1999 році на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО.
Додамо, що зустріч-обговорення провели в кав’ярні "Новий Ноїв Ковчег" (Ставропігійська, 9). Організатори дійства – мистецьке об'єднання "Дзиґа" та літературний клуб "Кабі.net".
