4 вересня 1914 року до концентраційного табору “Талергоф” в Австро-Угорщині привезли першу партію галичан та буковинців, яких підозрювали у москвофільстві.
Цьому передували масові арешти симпатиків Росії. Оскільки адміністративна влада на Галичині перебувала у руках поляків, а на Буковині - румунів, вони використали нагоду послабити національний рух, тож до табору потрапило чимало патріотичних українців.
Арештованих звозили у піщану долину біля підніжжя Альп в околиці Ґраца, що за 12 км від Відня. Оскільки табірної інфраструктури створено не було, інтернованих вивантажували просто посеред поля, де сьогодні знаходиться четвертий за розміром австрійський аеропорт.
Бараків у “Талергофі” не було до зими 1915 року. В’язні лежали на землі під відкритим небом у дощ і мороз. Відтак арештовані, а серед них були студенти, селяни, священики, жінки і навіть діти та старі, прожили перші місяці не просто в антисанітарних, а в нелюдських умовах - дизентерії, епідемії тифу, холери, масових смертей.
“Талергоф” вважають одним з перших концентраційних таборів в історії ХХ століття, його називали “пеклом людської ганьби”. Після війни москвофіли намагалися створити культ страждань “русского” народу в “Талергофі”.
Проект Локальна Історія.
