Угоду про малий прикордонний рух треба було підписати ще до входження Польщі у Шенгенську зону — Володимир Середа

«Безпосередньою причиною останніх подій на українсько-польському кордоні в пунктах його перетину є те, що до цього часу застряг на мертвій точці переговорний процес щодо малого прикордонного руху, – каже Володимир Середаі наголошує, що розв’язання проблеми лежить у прискоренні переговорного процесу між обома державами та ратифікації угоди про малий прикордонний рух.

«Депортовані українці протягом 1941-1951 років, які є розсіяними по всій території України, після входження Республіки Польща до Шенгенської зони, теж стали жертвами такого входження у прямому сенсі цього слова, адже фактично опинилися за залізною завісою, бо Кабінет Міністрів України і уряд Республіки Польщі щодо попередньо діючої угоди про пільговий перетин кордону для депортованих, яка була підписана ще 30 липня 2003 року, в угоді від 30 листопада 2007 року ці пункти виключили. Саме тоді було передбачено можливість депортованим на багаторазове отримання пільгових в’їздних віз терміном до 5 років, які видавали у польських Консульствах в Львові та Луцьку. Тепер у прийнятому протоколі змін від 30 листопада 2007 року у Варшаві ці позиції без жодних пояснень та логічних причин були скасованими і виключеними із протоколу. Тобто замість спрощення ми отримали ще більший бар’єр для можливості перетину кордону у місця поховання батьків, адже нема виписаних у протоколі підстав, згідно із якими ми мали б право домагатися пільгового отримання багаторазових в’їздних віз. Хочу також нагадати і про указ Президента України від 23 вересня 2005 року, у якому поставлене безпосереднє завдання перед Кабінетом Міністрів України, ставиться вимога і доручення до уряду, цитую: «Поставляю Кабінету Міністрів активізувати переговорний процес з Республікою Польща щодо спрощеного перетину кордону для переселенців України». Це записано в Указі Президента, однак із внесенням змін 30 листопада виходить абсолютно протилежне. Також в Указі Ющенка зобов’язується КМУ у населених пунктах поховань та проживань переселених мешканців України провести масові вшанування та мітинги їх пам’яті. Хоча нам тепер це реалізувати власними силами неможливо, адже переселенці – переважно люди старшого віку, які проживають по «глухих» селах Львівщини, Волині, Тернопільщини, Херсонщини і не мають можливості постійно подавати документи, їздити у Консульство для отримання одноразової, хоча й безкоштовної, візи. Тепер ми просто не зможемо отримувати візи», – розповідає Середа.

Він відзначає, що у цьому напрямку фактично відбувся „відкат” назад і переселенці опинилися за залізною завісою, хоча й відзначає, що проблема масових акцій на пунктах перетину українсько-польського кордону має інші причини. «Я розумію цінності мешканців прикордонної зони, вони переважно фінансові, адже ці люди виживають за рахунок польського кордону, проте для більшості наших переселенців потреба у перетині кордону – суто гуманна і дивно, що сама ж Європа сповідує такі цінності, а українцям не дає можливості це робити. Я вірю, що проблема вирішиться, адже ми просимо допомоги і у народних депутатів від демократичних сил, які підтримують нас у неадекватності внесених змін до Протоколу про перетин кордону від 30 листопада. Наші дії будуть відповідними до розвитку ситуації на міждержавному рівні, адже наразі ми не знаємо конкретної відповіді на запитання чи внесення таких змін було категоричною вимогою польської сторони, чи це байдужість і недолугість української сторони. Проте вже скоро це стане зрозуміло, адже почалися розмови на рівні міністерств про підписання угоди про малий прикордонний рух у лютому. Ми будемо знати відповідь, хто винен за внесення таких змін і в залежності від цього будемо реагувати. Ми закликаємо і б’ємо на сполох про необхідність підписання угоди про малий прикордонний рух, яка виправить прикрість із депортованими українцями, адже стосунки із ЄС повинні будуватися на засадах рівноправства, а не за принципом «Українці – другий сорт», – каже Середа.

«Що стосується пікетів, то я радий і вітаю те, що вони акцентували увагу на важливості цієї проблеми, хоча мені важко сказати, коли угода про малий прикордонний рух буде реально підписана. Пікетувальники добилися одного: вони акцентували увагу на проблемі, адже до них приїхали представники і Секретаріату Президента, і Польського консульства, хоча у проведенні таких пікетів є і негативний бік: це товарні втрати для легальних перевізників, адже не працює державний пункт перетину кордону і перевізники зазнають величезних фінансових втрат за «простої» на кордонах. Організатори акцій протесту це також мали б враховувати. Після пікетів власне й заговорили про підписання угоди про малий прикордонний рух, а це позитив. А пікети спровокувала ситуація, яка зараз є на українсько-угорському кордоні, де все спокійніше і відчутних проблем немає. Це і збурило народ. Про входження Польщі у Шенгенську зону було відомо давно, і до цієї дати потрібно було й підписати угоду про прикордонний рух, тоді б проблем не виникало. Це також є однією із причин масових акцій протесту. Цього не було зроблено з вини української влади, про це взагалі попередньо не подумали, а тепер пожежними екстреними темпами намагаються провести переговори й ратифікувати угоду. На жаль, все як завжди, вийшло за життєвим принципом українців: спочатку створюємо проблему, а вже потім з швидкістю пожежної машини її ліквідовуємо», – зазначив Середа.