Росіяни обіцяють, що в Мінську, перед днем незалежності вони підуть на поступки і відпустять кількох наших бранців в обмін на визнання Лукашенка легітимним президентом.
Про це на своїй сторінці у Facebook написав політолог Вадим Денисенко.
Як зазначає Денисенко, перш ніж говорити про визнання чи невизнання виборів президента Білорусі, потрібно дати відповідь на кілька запитань:
"Перше: «Що сказав Путін Лукашенку під час їхньої розмови?»
Судячи з усього він сказав одну єдину річ: не здавайся, ми тебе підтримаємо. А от як підтримає, напевне не сказав
Друге: «Чи готовий Путін вводити війська?»
Йому це точно зараз не потрібно. Адже, ввійшовши в Мінськ, Путін буде відповідати за всю Білорусь і може забути про велику сімку, про зняття санкцій і про інші пряники.
І нарешті найважливіше: «Як будуть розвиватися події в Білорусі?»
Судячи з усього, протести не вщухатимуть в короткостроковій перспективі. Вертикаль, як така, ще тримається, але тріщить (ще одного жорсткого побиття і нової хвилі арештів і мітингів, вона може і не витримати).
Тому варіантів є всього кілька:
1. Лайт-варіант: Лукашенку вистачить розуму поступово погасити протестні настрої, дати посади якимось квазіопозиціонерам, дати можливість людям сказати самим собі, що давайте перегорнено цю сторінку. І за кілька тижнів можна буде поступово повертатися до «стабільності». Поки він демонструє, що пробує щось таке робити, але всі кольорові революції показують один важливий момент: неможливо прорахувати казуси виконавців і випадковість. Лукашенко перейшов межу справедливості. А справедливість - це емоція, яку «стабільністю» неможливо погасити.
2. Війна з народом: Лукашенко не піде на поступки і буде топтатися, як слон в лавці з посудом і ситуація буде нагнітатися. В такому випадку нас чекає або довготривала війна режиму зі своїм народом або дострокові вибори. У випадку довготривалої війни з народом вся репресивна машина буде точково бити по опозиції, будуть вбивства лідерів, показові суди і т.д. Але в нинішньому форматі - це просто затримає політичну смерть Лукашенка на деякий час. Він стане «руконеподаваємим» навіть для ЄВРАЗЕС». В цій ситуаціі він перетвориться на Асада і умовному Пашиняну буду дуже складно пояснити вірменам чому він з ним сидить за одним столом. Цей варіант, також навряд чи є пріоритетним для Путіна.
3. Дострокові вибори. Через місяць-два будуть оголошені повторні вибори. Поки в це слабо віриться, адже Лукашенко не готовий до цього, а в росіян немає свого кандидата, який точно переможе. Але цей місяць росіяни точно присвятять тому, щоб знайти такого кандидата і об‘єднати навколо нього кількох інших опозиціонерів. Важливо зазначити, що європейці та США, напевне також шукають такого лідера. І тут велике питання, чи знайде хтось із них такого джокера.
Тому в короткостроковій перспективі, якщо не трапиться чогось екстраординарного, ситуація буде розвиватися наступним чином: протестувальники будуть пробувати качати ситуацію, Лукашенко буде пробувати погасити мітинги, росіяни будуть слідкувати за тим, що відбувається і шукатимуть свого нового кандидата або підтримають Лукашенка, якщо він переможе, а американці і європейці шукатимуть свого кандидата.
На цьому фоні ми стоїмо перед серйозним викликом: а що ж нам робити з цим всім. Визнати Лукашенка легітимним президентом ми не можемо, не визнати також не можемо. І паралельно команда Зеленського дуже хоче до дня незалежності про щось домовитися в Мінську, хоча тут росіяни готують нам чергову пастку: визнання і підтримка Лукашенка в обмін на кількох наших в‘язнів.
Насправді, Україна мала б взяти паузу і почати координацію, як мінімум, з Литвою та Польщею. На жаль, поки ми просто втрачаємо час, тоді як всі наші сусіди почали грати в ігри".
