Як повідомили в спільноті "Мова об'єднує", влада розпочала найзухваліший за два роки наступ на закон про мову, прагнучи зберегти домінування російської мови в медіа.
Медіапростір є одним із головних полів битви в російській гібридній війні проти України, яка є перш за все війною за ідентичність. Саме тому Росія і проросійський олігархат завжди особливі зусилля спрямовували саме на русифікацію засобів масової інформації.
Ухвалення в 2019 році довгоочікуваного закону про мову дозволило зупинити московську мовну експансію. Процес формування цілісного українського мовно-культурного простору має незаперечну суспільну підтримку і вирішальне значення для національної безпеки України.
16 липня 2021 року набуває чинності частина 6 статті 23 закону про мову, яка передбачає, що фільми в Україні демонструються українською мовою. Це стосується і кінопрокату, і інтернет-платформ, але головне – телебачення, яке досі продовжує нав’язували глядачам фільми й серіали російською мовою.
Однак 24 травня депутати монобільшості Микита Потураєв і Євгенія Кравчук, а 28 травня – інший «слуга народу» Олександр Савченко зареєстрували законопроєкти №№ 5554 і 5554-1, які відкладають вступ у дію цієї норми на невизначене післякарантинне майбутнє.
«Слуги народу» не придумали нічого кращого, як заявити, що демонструвати фільми українською мовою заважає епідемія ковіду.
Русифікаторські проєкти планують форсовано включити до порядку денного вже на найближчому засіданні парламенту 1 червня.
І це лише перша складова системної атаки влади на закон про мову.
Другою складовою є анонсоване «слугами народу» скасування вимоги до всеукраїнських газет і журналів мати з 16 січня 2022 року україномовну версію.
Третьою – кулуарне переписування законопроєкту «Про медіа», яке руйнує домовленості про збереження в цьому проєкті норм, що захищають український медіапростір від русифікації, закріплені у висновку гуманітарного комітету від 14 липня 2020 року.
У зв'язку з цим спільнота «Мова об’єднує» заявляє:
1. Спроба зірвати вступ у дію з 16 липня норми закону про демонстрування фільмів українською мовою є актом підтримки російської гібридної агресії проти України. За цією спробою стоїть змова проросійських олігархів – власників окремих телеканалів – і Володимира Зеленського, який особисто багато років займався русифікацією українського телеефіру.
Намагання виправдати цю спробу коронавірусом не витримує критики, як і твердження, що телеканалам не вистачає україномовних фільмів для заповнення ефіру. Щоб виконати закон, достатньо озвучити українською мовою хоча б ті фільми, які вони збиралися нав’язувати російською. Для мільярдерів – власників цих телеканалів витрати на таке озвучення – копійки.
Кожен депутат, який підтримає ці русифікаторські законопроєкти, відверто стане на бік Кремля. Жодні вказівки згори чи партійна дисципліна не можуть виправдати зраду національних інтересів.
2. Засилля російськомовної преси в Україні є штучним і неприйнятним. Лише вимога до друкованих видань мати україномовну версію здатна нарешті покласти край цьому засиллю. Твердження, що закон про мову зобов’язує газети і журнали друкувати «додаткову» версію українською мовою й нести додаткові видатки, є маніпуляцією. Навпаки, всеукраїнські видання зможуть виходити або лише українською мовою, або, за власним бажанням, друкувати тиражі ще й іншими мовами. А заяви, що українці не купуватимуть пресу українською мовою – така ж нісенітниця, як і поширені свого часу вигадки, що українці через українську мову не ходитимуть до кінотеатрів, не слухатимуть радіо чи не відвідуватимуть магазинів.
Наміри «слуг народу» не дати людям можливості нарешті читати пресу у власній країні власною мовою так само є відверто антиукраїнською дією, що не має жодних виправдань.
3. У разі послаблення в законопроєкті «Про медіа» норм, що стосуються захисту української мови і Переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці України, або появи в цьому законопроєкті будь-яких нових русифікаторських положень, ми зробимо все можливе, щоб цей законопроєкт ніколи не був ухвалений.
Ми закликаємо:
Зеленського і його партію – дати нарешті спокій закону про мову;
народних депутатів незалежно від партійності – усвідомити персональну відповідальність за майбутнє країни і не голосувати за русифікаторські законопроєкти;
українських громадян – у разі ігнорування владою цих вимог бути готовими до рішучих дій для захисту нашої мови і держави.
