Український інститут національної пам’яті продовжує збір інформації та фото в рамках проєкту «Пам’ять роду». Про це інформує прес-служба УІНП.
Напередодні 85-х роковин Голодомору 1932-1933 Інститут започаткував проєкт «Пам’ять роду». Ми попросили читачів надіслати свої родинні фото, зроблені до Голодомору, і розповісти, як склалася доля членів родини, кому вдалося пережити Голодомор, які випробування довелося пережити?
Ми отримали унікальні фото та спогади.
«Прабабуся Зіна категорично не сприймала Радянський Союз і не криючись (у ті часи!) казала: «Ну що то за назва у країни негідна – Есерасера!». Вона так і не вступила до колгоспу і не дозволила своєму сину – моєму діду туди вступати. Дід був змушений у 1930 році, у безвихідній ситуації, коли вже був у списках на виселення до Сибіру, податися працювати на залізницю і так врятувався від смерті і, фактично, врятував свою сім’ю», - розповідає киянин Ігор Михайленко.
«Малою я називала старшого брата, названого на честь дідуся, «Тятя». І дідусь згадував: «У мене теж була маленька сестричка. Я любив її, весь час бавив, і вона за мною хвостиком ходила. Сестричка теж називала мене Тятя. Але вона померла… зовсім маленькою», - згадує художниця і письменниця Галина Кавун.
Цього року ми хочемо зібрати ці та інші фото і свідчення, збережені в родинах, і видати окремою книгою.
Закликаємо усіх, у кого є доголодоморні родинні світлини та цікаві історії, долучитися до проєкту.
Матеріали просимо надсилати на e-mail: [email protected] або поштову (01021, м. Київ, вул. Липська, 16) адреси Українського інституту національної пам’яті з позначкою «Пам’ять роду».
З попередніми матеріалами проєкту можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3cqfrf9.
