Рапорти польських дипломатів 1932-1933 років, які працювали в Україні, засвідчують масштаби злочину керівництва СРСР проти українців.
Про це Укрінформу розповів працівник архіву Інституту національної пам’яті Польщі історик Марцін Маєвський.
“Польські дипломати знали дуже багато: ці страшні рапорти засвідчують смерть людей на вулицях міст і сіл, жебракування і намагання силою потрапити на території диппредставництв не для того, щоб вкрасти хліб, а щоб поритися у смітниках у пошуках їжі”, - сказав історик, зауваживши, що до Другої світової війни Польща мала консульства у Києві та Харкові.
За його словами, польські дипломати також їздили в інші регіони, аби ознайомитися із ситуацією в суміжних із Радянською Україною російських регіонах: на Дону, в Брянській області чи у напрямку Москви.
“І вони бачили цю різницю: яка ситуація в областях Росії, а яка - на території Радянської України. Російські регіони теж мали певні проблеми, але це не був такий масштабний голод, як у Радянській Україні”, - наголосив Маєвський.
За його словами, тогочасна польська влада знала багато про голод в Україні, але не зробила нічого, аби допомогти, зокрема етнічним полякам, яких у європейській частині СРСР проживало до 1,5 мільйона, і найбільше - в Україні.
“На жаль, тодішній польський уряд нічого не зробив, щоб прийти на допомогу полякам – громадянам СРСР, які гинули від голоду. Це викликає запитання, оскільки, наприклад, німецька влада намагалася надавати якусь допомогу етнічним німцям. Як виявляється, це було можливо”, - наголосив історик, додавши, що це окрема тема для досліджень.
Маєвський розповів, що в архівах ІНП є багато матеріалів про те, як українці - громадяни довоєнної Польщі реагували на інформацію про страшний голод у сусідній Україні. Йдеться, зокрема про діяльність Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), різних нелегальних українських організацій, а також Української греко-католицької церкви.
Він нагадав, що зусиллями українців у Польщі 29 жовтня 1933 року у церквах був оголошений день жалоби, відбувалися панахиди за померлими, у цей день у містах країни проходили віча з цього приводу. Водночас, влада СРСР намагалася протидіяти цьому. Зокрема, під сильним тиском Москви МВС Польщі тоді заборонив організовувати публічні заходи у цей день. Водночас, у церквах УГКЦ під час панахид за жертвами Голодомору агенти Кремля, зокрема члени Комуністичної партії Західної України, криками переривали проповіді священиків, заявляючи, що голод у Радянській Україні – це брехня.
“Власне, у протесті проти організації штучного голоду в Радянській Україні і заборони щодо проведення віча у Польщі у Львові член ОУН убив радянського консула Майлова”, - зазначив Маєвський.
Як зауважив польський історик, СРСР намагався приховати правду про багато злочинів, дезінформуючи і дезорієнтуючи різними методами міжнародну спільноту, намагаючись показати альтернативний перебіг подій. Він нагадав, що у 1932-1933 роках СРСР за допомогою західних журналістів і політиків намагався переконати Захід, що голоду немає, створюючи “потьомкінські села” і запрошуючи подивитися на них відомих політиків, зокрема експрем’єр-міністра Франції Едуарда Ерріо, а також демонструвало на Заході документальний фільм “Урожай”.
“Але будь-яка брехня з часом стає відомою, як, наприклад, правда про Катинський злочин чи терор проти поляків у СРСР 1937-1938 роках”, - зазначив польський історик.
Водночас, на його переконання, з часом міжнародна спільнота більше дізнається про весь механізм організації штучного голоду.
“Думаю, що дії Росії задля применшення масштабів злочину не принесуть очікуваного результату. Про Голодомор розповідатимуть у школах, і це вважатиметься одним з найбільших злочинів радянського тоталітарного режиму”,- наголосив він.
Маєвський повідомив, що ІНП Польщі опублікував три книги, де розповідається про Голодомор в Україні. Зокрема, випущено збірник документів польською, російською, а також їх переклад українською мовою – рапорти польських дипломатів та розвідників 1932-1933 років з Радянської України на тему Голодомору, які зберігалися архівах ІНП та Служби безпеки України. Ще один збірник архівних документів був опублікований у 2008 році, а згодом перевиданий англійською, його презентація з успіхом пройшла в університетах Торонто, Едмонтона, Вінніпега та Гарварді. Крім того, розділ про Голодомор є також у книзі ІНП про польсько-українські відносини 30-40-х років минулого століття.
