Велика приватизація вугледобувних підприємств запланована в Україні. Своєю постановою № 987 від 19 вересня 2012 року Кабінет Міністрів затвердив перелік шахт, які потрібно буде приватизувати в 2012-2014 роках. У червні нинішнього року список цей було змінено й уточнено. Згідно з ним, форму власності мають змінити 58 державних шахт і шахтоуправлінь. Про це повідомив Укрінформ.
Як йде підготовка до цієї роботи, скільки вугільних підприємств буде приватизовано в найбільш шахтарській області України - Донецькій, і який очікується від цього ефект – про це в розмові з кореспондентом Укрінформу розповідає директор департаменту базових галузей промисловості Донецької облдержадміністрації Ігор Низов.
- Ігоре Володимировичу, що являє собою вугільна промисловість Донецької області?
- Якщо коротко, то це 98 діючих шахт різних форм власності. Сукупна їх виробнича потужність - майже 40 мільйонів тонн палива на рік. Середня глибина шахт – 720 метрів. Переважна більшість з них небезпечні щодо газу, раптових викидів вугільного пилу, самозаймання палива. Що стосується промислових запасів регіону, то вони становлять 3,4 мільярда тонн. Усього в його вугільній промисловості зайнято більш як 150 тисяч осіб. За формою власності - державні і приватні - вугільні підприємства розділилися приблизно порівну: в Донецькій області сьогодні діє 53 шахти державної форми власності, вони входять до складу 13 державних підприємств і 45 – недержавної.
- Як би ви охарактеризували діяльність шахт з недержавною формою власності, наскільки взагалі впливовим є приватний капітал у вугледобувному секторі економіки?
- Судіть самі, вже сьогодні шахти недержавного сектору видобувають вугілля більше, ніж державні. Якщо точніше, це більш як 60 відсотків від загальнообласного обсягу видобутку. Неправий той, хто думає, що приватна шахта – це невелике підприємство. Є серед них чимало великих компаній. Серед них такі як, наприклад, «Комсомолець Донбасу», «Покровське». Сьогодні тільки їх сумарний видобуток - 9,3 мільйона тонн вугілля на рік, а це 34% видобутку вугілля в регіоні. А ще це робота для 14,5 тисяч осіб, податкові відрахування для шахтарських міст, соціальні гарантії для людей. Тут і висока зарплата і сімейні путівки, дитячі літні табори, можливість кар'єрного і професійного зростання, Палаци культури, дитячі садки та багато іншого, що передбачено програмами соціального партнерства, прийнятими на цих підприємствах.
- Як йде підготовка до приватизації шахт, які і скільки змінять свою форму власності?
- Хочу зауважити, закриття шахт є цілком природним процесом, адже ліквідації підлягають неперспективні і збиткові підприємства, які вичерпали свої запаси вугілля, або шахти, подальша виробнича діяльність яких, з ряду причин, економічно є вкрай недоцільною. Ліквідаційні роботи в області вже завершено по 28 з них. У стадії ліквідації знаходяться сьогодні ще 39 гірничих підприємств (38 шахт і одна збагачувальна фабрика). У нинішньому році ліквідаційні роботи буде завершено ще на восьми шахтах.
Що стосується приватизації шахт, то в Донецькій області процес цей стосуватиметься 29 вугледобувних підприємств. У цьому списку шахти державних підприємств «Макіїввугілля», «Красноармійськвугілля», «Артемвугілля», чотири з 10 вугільних підприємств будуть приватизовані в Донецькій вугільній енергетичній компанії, всі 6 шахт державного підприємства «Орджонікідзевугілля» в Єнакієвому, всі 100% пакета акцій публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» також будуть передані власнику. Загальна вартість всієї запропонованої до приватизації державної власності, за різними оцінками експертів, становить від 3 до 6 мільярдів гривень.
Сьогодні регіональне відділення Фонду держмайна веде планову підготовку об'єктів до продажу. Справа ця непроста, адже шахтні активи дуже відрізняються за умовами видобутку вугілля, своєю продуктивністю, собівартістю вуглевидобутку. Попит на ту чи іншу шахту залежатиме, в першу чергу, від її стану і запасів палива.
- Який ефект очікується отримати від приватизації вугільних підприємств?
- Він буде багатогранним і стосуватиметься всіх сторін - від держави до самих гірників. Почнемо з держави. Нереформована вугільна галузь Донецької області щороку з державного бюджету потребує більш як сім мільярдів гривень дотацій. Йдуть вони в основному на виплату зарплати гірникам. Що залишається, спрямовується на модернізацію шахт, а залишається зовсім трохи. Такий залишковий принцип фінансування не може забезпечити модернізацію і подальший розвиток галузі. Ось чому і потрібні вугільній промисловості регіону реформи, прозора приватизація, новий ефективний власник. Зрозуміло, це істотно розвантажить державний бюджет, а отримані від приватизації шахт кошти зможуть бути використані на модернізацію діючих підприємств, їх технічне переоснащення, нарешті, на закриття тих підприємств, які відпрацювали свій ресурс.
Прихід у галузь приватного інвестора дасть змогу залучити додаткові кошти в розвиток виробництва, технічне переоснащення, модернізацію, а це в свою чергу - робочі місця, стабільна заробітна плата.
А загалом це дасть додатковий поштовх для основної галузі, найбільш шахтарської в Україні області - Донецької.
