Учора, 4 червня, ветеран 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Олександр Жавненко, який втратив нижні кінцівки, вперше після протезування у центрі UNBROKEN станцював зі своєю дружиною Марічкою. Про це повідомляє ЛМР.
У Львові 4 червня відбулася зворушлива подія: ветеран "Азову" Олександр Жавненко після проходження протезування в національному реабілітаційному центрі UNBROKEN, знову вийшов на танцювальний паркет зі своєю дружиною Марічкою. Цей танець став для подружжя першим після важкого поранення Олександра.
36-річний львів'янин Олександр Жавненко з дитинства захоплювався танцями, а зі своєю майбутньою дружиною Марічкою познайомився саме на паркеті. Разом вони були учасниками народного ансамблю "Мрія".
Олександр Жавненко поділився своїми враженнями від танцю: "Я не знав, чого очікувати від цього танцю... Але мені так сподобалося! Нічого не боліло, нічого не тиснуло — на відміну від буднів, коли навіть на кухні важко пересуватись. А тут... Я робив те, що люблю. І поруч була Вона".
Перший танець після поранення подружжя виконало в одній з найромантичніших локацій Львова — Будинку вчених. Після танцю на них чекав сюрприз — романтичний обід просто неба.
Марічка розповіла про значення цього моменту: "Ми танцювали під цю пісню на нашому весіллі… Це було так ніжно, щиро й хвилююче. Якщо наша історія надихне хоч одну людину — ми вже щасливі". Подружжя Жавненків у шлюбі вже 9 років та виховує донечку, якій незабаром виповниться два роки.
Олександр Жавненко мобілізувався до лав Національної гвардії восени 2023 року, а навесні 2024 року розпочав службу в бригаді спеціального призначення "Азов" як оператор дронів. Важке поранення він отримав у жовтні 2024 року. Олександр є пацієнтом реабілітаційного центру UNBROKEN у Львові, де отримав протези, які допомогли йому здійснити мрію про танець з дружиною. У Центрі UNBROKEN висловили радість з приводу того, що змогли бути частиною цієї події та допомогти захиснику здійснити його мрію.
Крім цього, Олександр Жавненко є гравцем першої в Україні хокейної команди ветеранів, які втратили кінцівки внаслідок виконання бойових завдань. Для нього следж-хокей став альтернативою улюбленому футболу.
