Вчора, 13 січня, на 92-му році життя померла Віра Крокіс («Реня») – одна з небагатьох жінок в УПА, нагороджена Срібним Хрестом Заслуги, відповідно до наказу головного командира УПА від 30.07.1950 р, зв’язкова, надрайонова Українського Червоного Хреста на Рогатинщині, політув’язнена, повідомила прес-служба Львівської міської ради.
Прощання з Вірою Крокіс відбудеться в суботу, 16 січня, з 11.00 до 12.00 год. у каплиці на вул. Пекарській, 52, після чого «Реню» поховають на Янівському кладовищі у Львові (близько 13.00 год).
«З Вірою Крокіс ми потоваришували майже два роки тому, коли працювали над створенням виставки «Особистість vs. Тоталітаризм». Тоді разом із нею мені вдалося записати детальну біографію і через зустрічі та розмови пізнати її як особистість. Це була дуже відважна жінка. Наважитися покінчити зі собою, вижити і витримати тортури, але не видати важливої інформації та своїх побратимів, можуть не всі. Для виставки ми з нею обрали кредо зі сказаних нею ж слів: «Мені треба далі йти дорогою, яку я почала…». Ці слова дуже добре її характеризують. Вона не втрачала духу боротьби навіть у свої 90. Під час однієї з наших останніх зустрічей пані Віра підписала книги, які ми передали для бійців у шпиталь. Тоді ж вона активно в’язала шкарпетки для бійців у зону АТО. Такі люди, як «Реня», – це легенди і приклади для наслідування», – розповіла Людмила Левченюк, завідувачка інформаційно-освітнього відділу Меморіального музею «Територія Терору».
Довідка.
Віра Філяк народилася 29 січня 1924 р. у селі Дички (тепер Рогатинський район Івано-Франківської області). У 1932-1939 рр. навчалась у місцевій українській школі, в 1939-1940 рр. – у радянській середній школі, після чого до червня 1941 р. – у педагогічній школі в м. Рогатин. Наприкінці 1941 р. вступила до Юнацтва ОУН. 1941-1943 рр. здобувала освіту в торговельній школі та проходила практику в Ревізійному союзі українських кооператив, де мала можливість підпільно друкувати повстанські листівки. Там і залишилась працювати. У 1943 р. гестапівці обшукали робоче місце Віри і квартиру, де вона мешкала разом із подругою. Після цього через загрозу арешту Провід ОУН наказав їй покинути роботу і перейти в підпілля. Влітку 1943 р. Віра пройшла таємний вишкіл організаторів сітки Українського Червоного Хреста у с. Підмихайлівці Рогатинського р-ну, після чого створювала та навчала кущі УЧХ в околицях м. Галич та м. Бурштин, пізніше була надрайоновою УЧХ Рогатинщини. У підпіллі отримала псевдо «Реня».
20 травня 1947 р. Віра була заарештована у м. Львів. Перебувала під слідством у тюрмі на Лонцького. Щоб не видати таємної інформації, випила отруту. Після невдалої спроби отруєння вистрибнула з вікна. Отримала значні травми, проте її врятували і продовжили допити. Півтора місяці перебувала в тюремній лікарні, після чого її перевели до тюрми в м. Івано-Франківськ. 20 листопада 1947 р. «Реня» була засуджена за ст. 54-1 «а», 54-11 («зрада Батьківщини», «участь у контрреволюційній організації») Кримінального кодексу УРСР до 10 років позбавлення волі та етапована до таборів ГУЛАГу. Під час перебування в тюрмі Віра отримала звістку про нагородження її Срібним Хрестом Заслуги, відповідно до наказу головного командира УПА від 30.07.1950 р. Покарання відбувала у виправно-трудових таборах Челябінської та Магаданської областей (тепер Росія).
13 січня 1956 р. Віра була звільнена, після чого перебувала на спецпоселенні в Магадані. У травні 1957 р. повернулась до рідного села. Згодом деякий час мешкала в Рогатині, працювала кравчинею в ательє. 1960 р. вийшла заміж за Юрія Крокіса та переїхала до Львова, займалась моделюванням і пошиттям одягу. У 1965–1984 рр. працювала завідуючою складом готової продукції на заводі «Електрон», 1988–1997 рр. була секретаркою Спілки політв’язнів України, в 1996–2006 рр. працювала скарбівничою Ліги українських жінок. Брала активну участь у діяльності львівських товариств та організацій: «Просвіта», «Рідна школа», «Союз українок». У 2012 р. отримала нагороду Срібний Хрест Заслуги УПА, яку від імені громади Львова їй передав міський голова Андрій Садовий. Померла 13 січня 2016 року.
