На Прикарпатті активісти відновлюють криївку «Черемоша», у якій шестеро бійців УПА підірвали себе у вересні 1945 року. Про нерівний бій повстанців із загоном НКВД дослідники дізналися з архівів. Сам бункер у лісовому масиві поруч із Калушем віднайшли після довгих пошуків у червні 2017 року
У лісі позаду Калуської районної лікарні кипить робота. Після затяжних дощів десяток волонтерів нарешті знову можуть продовжити відновлення криївки «Черемоша». Закінчити роботу активісти намагаються до 6 вересня – дня останнього бою упівців.
«Погинули наші хлопці молоді, і це наш обов’язок – віддати їм честь. Це буде така криївка і хрест, щоб люди пам’ятали, що ми зараз боремося, а вони тоді боролися за нашу державу», – каже волонтер Богдан Петрина.
Пошуки криївки громадські активісти розпочали ще минулого року. Один із них, Роман Данів, за цей час обстежив гектари лісу поруч із мікрорайоном Підгірки та перепитав багатьох місцевих жителів, які могли здогадуватися про розташування бункера.
«Одного разу я йду і дивлюся – є така просажина… Зразу, коли почали обстежувати металошукачем навколишнє місце, то знайшли гільзи від ТТшок і автоматів. Значить, ішов якийсь бій, ішла перестрілка… Далі-далі-далі, докопалися, знайшли верх схрону», – розповідає активіст Роман Данів.
Калуська влада лише «за» – волонтер
Криївка була розрахована на короткострокове перебування однієї людини, яка займалася агітаційною роботою, такою як друк листівок. Тому площа бункера була всього кілька квадратних метрів, а вхід до нього – вертикальний. Шестеро упівців опинилися тут уже після того, як НКВД почало зачищати ліс.
«Оточення криївки відбулося о сьомій годині. Приблизно рота військових із калуського гарнізону брало участь у цій операції. Неподалік, на північ від криївки, ми виявили щуп для проколювання землі. Це – звичайний саперський щуп, але, очевидно, ним НКВДшники намагалися шукати якісь таємні виходи з криївки. Хоча таких не було, адже цей схрон був доволі примітивний», – розповідає один із учасників розкопок, голова товариства «Меморіал» у Івано-Франківську Василь Тимків.
Зараз для того, щоб туристам було зручніше відвідувати криївку, волонтери її дещо змінили. За словами одного із ініціаторів розкопок, бійця АТО Романа Короля, відновлюють бункер «народним методом» – не за гроші.
«Лісництво дало нам лісу, підприємці дали руберойд, ті викували «клямри», ті цвяхи дали, ті масло дали, щебінь привезли… Міська рада дає нам техніку, щоб десь нам допомогти-посприяти. Питань взагалі немає про те, щоб десь якісь були палки в колеса, жодних», – каже Роман Король.
Криївка як жива історія
Схожі бункери є чи не в кожному населеному пункті західної України, каже Василь Тимків. За його словами, масштаби українського підпілля 1940-1950-х років ХХ століття в Україні до цього часу недооцінені.
«Зі впевненістю можна сказати, що майже в кожному селі була далеко не одна повстанська криївка. Були села, де їх можна було навіть десятками нараховувати. Це була б чудова ілюстрація національної пам’яті. Я вже не кажу про значення для виховання молодого покоління і взагалі історії як такої», – розповідає голова товариства «Меморіал».
Поруч із криївкою «Черемоша» Калуська міська рада планує також встановити пам’ятний хрест та облагородити джерело, яке, за легендою, викопав Іван Богун. Вже у вересні громадські активісти та місцева влада планують організувати сюди перші туристичні тури.
