Існує багато легенд та чуток про те як вояки УПА збивали радянські та німецькі літаки, проте підтвердженні документально одиниці. Якраз цей випадок, що стався майже в кінці війни недалеко від Львова, між селами Якторів та Словіта остаточно вже відомий, підтверджений архівами.
Завдяки зусиллям краєзнавця із Словіти Назара Демського, який і знайшов колись місце падіння літака – вдалося повністю встановити ці події, повідомило видання Фотографії Старого Львова.
Трохи історії. 2012 рік, збираючи гриби в місцевому лісі, Назар побачив вирубку лісу, де після обробки землі трактором і посадки дерев лежали зелені листи дюралюмінію та інші фрагменти літака. Тоді і почав цікавитися, збирати інформацію у місцевих жителів про знахідки, та про події, що тут відбувалися.
Перші знахідки, за якими тільки можна було визначити, що літак ленд-лізівський
Гільза калібру 12.7, виробництва США
Технологічний лючок
Деталь з характерним клеймом буква D, завод Дуглас ,США
Із спогадів мого діда, Демського Петра Володимировича (1938 р.н): “… я як і мої однолітки ходив пасти корови до лісу. Тоді, не пам’ятаю точно пори року біля “Магреля” на полі впав руский літак, фронт вже перейшов село і рускі салдати були в Словіті. На полі в лісі біля дороги лежали фрагменти обгорілого військового літака. Ми збирали патрони, малі підшипники, цікаві детальки, якими бавилися, один хлопчак в кущах знайшов шапку пілота”
Місцеві старожили стверджували, що літак збила місцева гілка УПА в Лагодові з німецького кулемета MG, він спробував здійснити аварійну посадку на полі в лісі але зачепив дерева, вибухнув і згорів, всі пілоти загинули. За ними пізніше приїхав цілий конвой воєнних (як пізніше виявилося НКВД).
Дюралевий фрагмент літака
Бірка з номером літака, за якою і визначили борт
Ще один шильд дублюючий з номером
Залишки головного шильда
Деталі з характерним фарбуванням ленд-лізу
Технологічний лючок
Марка дюралі та партія виробництва
Уламки фюзеляжу
Partnumber, у американців всі деталі мали чіткі номера звідки ця деталь
Деталь з виробничим номером
Ще одна дублююча бірка, на жаль номер не весь
Зі спогадів словітчанина Кріля Федора Павловича (1932 р.н.) літак американський, двомоторний. Віз військове майно, “хлопці з лісу” вивозили його фірами. До речі яке майно там було так і не відомо до цих пір. В літописах УПА за даний випадок взагалі нічого не згадується, можливо про вантаж ніхто не мав знати взагалі..
На цьому вся інформація про літак обривається.
Впродовж 2012-2020 рр., час від часу проходячи вздовж цього місця Назар збирав деталі від літака, на жаль номерів, які би вказували на серійний номер шасі, мотора чи літака не було виявлено.
У січні 2019 році до Назара приєднався Andrey Kiryanov, якій цікавився всіма літаками що було збито під час війни в західній Україні. По знайдених деталях було уточнено модель літака – ленд-лізівський Дуглас A-20 (він же Бостон), який США передали радянському союзу. Великий двомоторний транспортний літак.
Проглянули всі можливі архіви , в тому числі архів ЦАМО (Центральний архів міністерства оборони) – втрат по 1944 та 1945 році в тому районі не знайшли.
Нарешті пощастило! Ситуації змінилася в травні 2020 року. Досліджуючи територію падіння літака, було виявлено бірку з лівого елерона літака на якій чітко видно серійний номер 439755 . Пізніше при огляді знайдених уламків, виявлено і іншу з продубльованим тим ж номером. Всі затамували подих. Андрій підключив спеціалістів із сайту по пошуку Trizna, нарешті ми отримали підтвердження стосовно борта літака, отже:
Виписка з архіву ЦАМО, де чітко вказано дата, імена пілотів та причина падіння.
Виписка з архіву ЦАМО, де чітко вказано дата, імена пілотів та причина падіння.
23.3.1945 в 16.00 4 км ЮВ Славита Глининскогорайона (40 км. восточнее Львова). При возвращении из Кировограда, А-20Ж-ДО №39755 по сообщению местных жителей самолет летел со снижением и сильно дымящимся правым мотором, задел за деревья, ударился о землю и врезался в лес на дальнейсторонеполяны.
Предположительно летел под облаками на высоте до 700-750 метров. Очевидно, обстреляный огнем украинских националистов. Пилот был ранен или убит. Комиссия не смогла подъехать к месту катастрофы без охраны – обстреляные пулеметным огнем. Смогли только с войсками НКВД.
Погибли все 6 человек на борту. В мае 1944 года самолет был переоборудован в транспортный.
пилот гв. майор Тарасов Виктор Петрович
штурман гв. ст. л-т Жариков Михаил Тихонович
стрелок-радист гв. ст-на ТрифоновВасилий Гаврилович.
Павлов Георгий Николаевич, гв. старшина диспетчер 8 гбад
Рухлев Михаил Егорович, гв. старшина авиамеханик 8 гбад
Ніби можна розставити всі крапки над “і” , але це не все..
З архіву НКВС , дані розсекречено лише в 2009 році.
Далі цікавіше – виявляється на борту ще був підполковник Ситарчик Дмитро Іванович, зам. начштаба 8 гбад. Літак мав маршрут Кіровоград –Ельс (зараз місто Олесниця в Польщі ) . Мета польоту невідома, вантаж також . Причому Ситарчук був фактично комісований , та як мав інвалідність з війни – відірвана кінцівка руки. І він був в відпустці, про нього на борту даних в штабі не було . Яка була його місія на цьому літаку нажаль невідома.
Ще один факт з’ясувався раніше, на який ми спочатку не дуже звертали увагу . в 2107 році на аукціоні Violity був на обговоренні орден Олександра Невського з номером , нагорода дуже нечаста і нагороджували лише за виняткові заслуги. Так от цей орден з номером спеціалісти ще тоді визначили кому належав – гв.старшому лейтенанту Жарікову Михайлу Тихоновичу, тобто пілоту з цього літака. Люди, що знайшли орден – стверджували, що виявили його на відстані 50 метрів від місця літака. Тобто вибух був потужний, літак розкидало на сотні метрів, навіть команда НКВС в 1945 році не змогла все визбирати і знайти.
Отже, за наявними деталями та уламками літак було визначено як транспортний Бостон – заводу Дуглас , А-20 . По номерам знайдених на бірках (шильд) визначено конкретний борт по архіву. Дата падіння та екіпаж також відомі. Причина падіння – місцеві вояки УПА, ймовірно в Лагодівської ланки – обстріляли літак з німецького кулемету MG-42, внаслідок чого літак загорівся, впав і вибухнув. Всі члени екіпажу загинули на місці. Підрозділи НКВС на першій день навіть не змогли дістатися до місця, тому що зустріли спротив українських вояків (УПА ). Все майно що віз літак було вивезено фірами, лише на наступний день НКВС дісталися до місця падіння та забрали загиблих. Який був вантаж невідомо, можливо зброя , можливо щось інше. Літак супроводжував підполковник зі штабу Ситарчик.
Факт збиття повстанцями літака підтверджений навіть в радянських архівах , не кажучи вже про місцеві розповіді про те як УПА збило літак.
Подія, до цього часу ще ніде не згадувалась в літературі .
Частину уламків та деталей з цього літака Назар Демський передав в майбутній музей збитих літаків ДСВ в с.Хоросно , який Андрій Риштун планує відкрити вже цього року . Інші фрагменти зберігаються в історико-краєзнавчому музеї села Словіти та околиць.
Завжди цікаво дослідити нові місця падінь літаків часів ДСВ та визначити обставини цих подій. Якщо маєте інформацію стосовно цього – велкам , разом можемо дослідити )
Назар ДЕМСЬКИЙ та AndreyKiryanov
