Великдень – одне з найбільших християнських свят у році, і разом з тим – воно глибоко приватне, родинне. Ми не завжди говоримо про Великдень на загал, намагаємося зустріти його зі своїми – і так щороку.
Мабуть, так було би й цьогоріч, якби не війна. Але зараз, коли Україна потерпає від ворога, сила національної традиції великодніх святкувань набуває особливого значення для всіх нас.
Передусім тому, що багато українців не змогли відвідати рідні церкви у свято – хтось пішов воювати, хтось емігрував. Особливий Великдень в особливих умовах, а насправді – історичний, бо саме зараз твориться історія новітньої України. Отож який він, наш Великдень? У кожного на це – своя відповідь. Тому ми хочемо розповісти великодні традиції Agiliway, щоб ще більше посилити нашу національну єдність.
Найда Галина, Львів, Delivery Director
Великдень для мене та моєї родини є одним з головних свят. Це — воскресіння Ісуса Христа, це і родинне свято, і національна традиція. Ми повинні дотримуватися звичаїв, бо вони роблять нас мудрими українцями. А це втрачати не можна.
Великдень – світлий і піднесений день. Так для мене було завжди, ким би я не була: донькою, дружиною чи матір'ю. Хоча в кожному статусі традиції дещо різняться, але намагаюся їх дотримуватися.
Коли я була зовсім маленькою, ще у 90-х, то відвідувала національний гурток «Джерельце». Ми з колективом ходили в «Шевченківський гай» і співали для всіх веснянки. Зараз це вже стало мейнстримом, а тоді було дивиною. Наша керівниця показувала, як розмальовувати писанки, які потім ми дарували своїм родичам і знайомим. Цей гурток і прищепив мені любов до Великодня та традицій святкування.
Тепер у мене двоє дітей, та, на жаль, цьогоріч свято буде іншим. Немає звичного натхнення так яскраво і багато святкувати Великдень. Але все одно писанки з дітьми ми розмалювали, усе ж готуємося.
З народженням дітей я зрозуміла, що їм це все цікаво, вони дуже люблять дивитися, як я готую, допомагають прикрашати. Можна ж усе готове придбати, а можна зробити власноруч. Тож я хочу, щоб ця традиція далі продовжувалася в моїй сім'ї. Якщо мої діти з дитинства робитимуть це, як я свого часу, то вони прищеплять це і своїм нащадкам.
Навчаю великодніх традицій навіть своїх батьків, бо дещо через радянські часи вони не знали. Для них, наприклад, відвідування церкви — це тільки посвятити паски. Намагаюся їм донести, чим є Воскресіння Христове і в чому суть свята.
Мар'яна Черкес, Львів, Delivery Director
Великдень — це привід зібратися всією родиною, тому цього дня з'їжджається звідусюди вся сім'я. Святкування в нас починається за тиждень, а саме — з Вербної неділі, коли йдемо святити до церкви вербові букетики. А далі упродовж Страсного тижня ми сповідуємося, це духовна підготовка до свята. Можливо, ви помітили, що на заході України у цей передвеликодній тиждень біля церков завжди чималі черги. Треба встати о 4-й ранку, щоб встигнути. На сповіді згадуємо свої гріхи за десятьма Божими заповідями. Таїнство сповіді — обіцянка для себе, що я так більше не вчинятиму. Я навіть дитину у Велику суботу народила. Прийшла тоді до церкви сповідатися, підходжу до священника, стаю на коліна, розгортаючи свій величезний список із гріхами (а живіт уже ж чималий), а він мені відказує «Та йди собі, дитино». Запам'ятався цей момент.
Великодній тиждень люблю з дитинства, оскільки в цей час розмальовують писанки. Ще бабуся вчила мене їх розписувати. Тепер мої діти це роблять, мають свої власні писачки. Цей процес для них, мабуть, найцікавіший, бо кожен хоче намалювати щось своє та якнайбільше, щоб потім покласти писанки до кошика і всім показати. Ці писанки ми залишаємо на згадку і вони слугують нам прикрасами у квартирі. Маємо писанки, яким уже не один рік.
Анастасія Зибінська, Івано-Франківськ, Project Manager
Для мене Великдень — велике свято, на яке збирається вся родина. Цьогоріч з'їхалася вся Україна: мій чоловік із батьками з Чернівців, а моя мама з подругою із Сєвєродонецька. На сході та заході країни є як спільні, так і відмінні традиції святкування. Наприклад, поминальна неділя на сході називається «Красна гірка». Чи ось на заході після освячення кошика роблять кришанину (все з великоднього кошика нарізають, перемішують і їдять).
Ще в родині мого чоловіка є традиція умиватися крашанками: після освячення три яйця ставлять у воду і до сходу сонця умиваються нею. Також є традиція їсти яйця з кропивою. Я пробувала, трішки щипає, але їсти можна. Ще, перш ніж сісти за стіл, чоловік читає молитву для всіх. Цьогоріч ми просили миру Україні, щоб Бог оберігав тих, хто боронить нас на Сході. І, звичайно, традиційний «батл» крашанками, без якого не минає жоден Великдень: чиє яйце при жартівливому постукуванні розбилося, той і виконує бажання.
Анна Лисенко, Чернівці, HR Brand Evangelist
Великдень для мене з дитинства — важливе сімейне свято. У нашій родині є власна традиція святкування Воскресіння Христового. Коли була маленькою, ми з батьками щороку на Великдень їздили до дідуся в село. Туди також з'їжджалися й інші наші родичі з різних куточків України. У суботу, напередодні свята, ми заходили до великої кімнати зі здоровенним столом і кожен з нас клав на нього все, що він привіз: ковбасу, бринзу, сало тощо. Усе викладалося на стіл. Потім ми ділили це між родинними кошиками. Ця традиція була дуже важливою для нашої сім'ї, ми ретельно готувалися до неї. Кожен з присутніх долучався до передвеликодніх приготувань, і це єднає родину.
А далі наші хлопці проводили один цікавий обряд: ввечері вони палили шини та казали, що це сховані скарби, які світяться вночі. Вогонь той хлопці сторожили, цей обряд має дуже глибокі корені насправді. І під усе це дійство мама розповідала мені якусь цікаву казку. У селі не було своєї церкви, тому нам доводилося прокидатися вдосвіта та їхати на «Запорожці» в сусіднє село за 7 км.
А потім наш дідусь помер, і колорит великого родинного святкування був втрачений. Я зі своєю сім'єю (з молодшим братом і батьками) спробували святкувати Великдень у місті, у Чернівцях, але це було вже не те. Далі ми придумали: кожного року обиратимемо якесь село нашої області й святкуватимемо там. Тому щороку десь за місяць до Великодня починаємо ретельно шукати місце для святкування. Наприклад, якось відвідали найстарішу церкву Буковини.
Зазвичай ми вибираємо село з яскравою історією (навіть можемо довго сперечатися щодо вибору). Потім дізнаємося всі деталі щодо святкування та час служби, і їдемо на місце. Усього, мабуть, побували в десяти різних селах Чернівецької області. І завжди нас як гостей щиро приймали.
Цьогоріч ми з чоловіком святкуватимемо Великдень тільки вдвох у США. Уже знайшли тут греко-католицьку церкву.
*****
Окрім святкування Великодня в українців є ще одна добра традиція — єднатися між собою у злі часи та підтримувати тих, хто опинився в скрутних обставинах. Тому на Великдень команда компанії Agiliway приїхала в ліцей, де перебувають 37 дітей-сиріт від 14 до 16 років із Миколаївської області, та передали їм великодні набори. Більшість вихованців мають психічні розлади, девіантну поведінку, гепатити B і С, також є дитина із закритою формою туберкульозу. Ці діти житимуть тут до перемоги, і кожен з вас може допомогти їм. За цими контактами можна дізнатися всі деталі про допомогу.
Ми в Agiliway віримо, що скоро Україна буде вільною та мирною. А всі українці святкуватимуть наступний Великдень вдома та в повному складі родини. Як і кожне інше свято. Нехай буде мир у вашому домі! Христос Воскрес! Слава Україні!
