Депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин подав депутатське звернення до прокурора Львівської області Василенка О.А. щодо встановлення посадових осіб правоохоронних органів та їх притягнення до відповідальності. Йдеться про незаконне завтримання львівського журналіста Олега Панаса.
Зокрема, у зверненні сказано:
"До мене, депутата Львівської обласної ради звернувся Панас Олег Ігорович з проханням встановлення та припинення незаконних дій правоохоронних органів, якими порушено його права, як громадянина України (копія додається).
9 грудня 2013 року проти Панаса Олега Ігоровича, були здійсненні незаконні дії співробітниками правоохоронних органів під час затримання.
Як зазначає заявник «09 грудня 2013 року я був у Львові біля магазину Магнуса, приблизно о 13 годині дня несподівано щодо мене було застосовано удар по колінах ззаду. Я впав на коліна. Одночасно з руки вирвали телефон. Руки заламали за спину, лицем в тикнувся в болото на тротуарі. Руки на зап’ястях сильно чимось зафіксували, місце зажиму різко боліло. Мою шапку стягнули мені на очі зразу після удару, тому я не бачив нападників. Я подумав саме про бандитів, бо думав що мене «пасуть» від банкомата, де я знімав кошти. Крім того, чув як вони кричали людям, що я вкрав телефон. Нападники не звертали уваги, що я говорив, що маю коробки, чеки, документи на обидва моїх телефони. Я кричав, кликав міліцію на допомогу. На скільки я зорієнтувався з закритими очами, мене повели зігнутим по під руки в сторону проспекту Свободи. Там на переході зупинилися. Потім назад повели до Магнуса. Я чув, як нападники між собою говорили про машину. Біля Магнуса мене випадково помітила і впізнала Оля Дутчак, тому що я гукав на допомогу, називав своє ім’я. Потім мене повели в сторону вулиці Городоцької, в сторону Наливайка. Там я вже був дуже виснажений, бо весь час кричав і кликав на допомогу. Весь цей час мене водили зігнутим. В якийсь момент, нападники, що тримали мене, почали бігти, я не втримав рівновагу і впав, повиснувши на руках. Ноги волочилися по землі, в мене не було сил їх підняти і бігти. Плечі сильно боліли, бо вся вага тіла давила. Мене запхали в машину лежачи. В машині якось сів, сидів на руках своїх, вони були за спиною, від чого ще більше давив на руки. Біль була нестерпна. Я не бачив куди ми їдемо. На очах була шапка. Дорогою, і по розмові нападників я здогадався, що мене везуть у Винники, бо біля 30 років цією дорогою користуюся, знаю кожну яму і поворот. За Винниками, на заправці, мене пересадили в іншу машину - Хюндай Туксон, темного кольору. Наручники переоділи спереду. Я не мав годинника, щоб сказати скільки часу мене таскали та думаю, що все це тривало біля години. Вже тільки в машині, нападники надали якийсь папірець, сказали що мене затримали, сам документ я намагався прочитати, але за психологічним станом тільки коли прочитав його декілька разів зрозумів, що мене затримали правоохоронці в зв’язку з подіями, що мали місце з Євромайданом у Києві, будь яких інших документів, посвідчень мені не пред’являли і жодна особа мені не представилася. Всього в машині, крім мене було чотири особи, лунали такі ім’я як Сергій, як я зрозумів – водій, зліва від мене сидів Олег, з справа – Максим, ім’я четвертого не чув. Жодного посвідчення міліції я не бачив, звання і посади нічиї не чув. Ці особи довезли мене до Житомира без зупинок, в туалет дуже хотілося, але на звернення зайти до туалету – сказали, що до Житомиру декілька годин терпіти, лише дали напитися води. За Житомиром пересадили в третю машину, здається це була Хонда темного кольору, джип, там вже були інші люди, теж чотири особи, які не представлялися, ім’я їх теж не чув. В кожній машині я звертався до зазначених осіб, що б сповістили моїм рідним де я знаходжуся, але мені відмовляли, сказав , що це не в їх компетенції.
Так мене доставили до Києва, в дорозі перебував приблизно годин вісім, при в’їзді до Києва мені знову на очі наділи шапку і я не бачив де ми їдемо, а пізніше сказали зігнутися до колін і ще чимось накрили. Тільки коли зупинилися, мене вивели і доставили до слідчого, як мені стало пізніше відомо я був доставлений в Ізолятор тимчасового тримання у Києві по пров. Косогірний, 7. Із слідчим Коноводом протягом двох годин було спілкування: було оформлено вилучення в мене речей, що знаходилися при мені, був викликаний адвокат вторинної допомоги, вже після допиту у мене таки взяли телефон моїх рідних це було приблизно об 23-24 годині 09 грудня, мені сказали що їм подзвонять.
Як показав час, моє затримання пов’язано з моїми діями, як учасника Євромайдану у м. Києві, де я перебував як позаштатний кореспондент Комунального підприємства редакція газети «Винниківський Вісник» і висвітлював події «Євромайдану» з кінця листопада до початку грудня 2013 року».
На даний час, всі питання щодо інкримінованої, Панасу О.І., статті Кримінального кодексу знято. Проте, як зазначено у заяві, заявника турбує те, що співробітники правоохоронних органів, які здійснювали затримання, так і не притягненні до відповідальності за грубі порушення законодавства України та зневажання конституційних гарантій.
Вважаю, що діям правоохоронних органів повинна бути надана належна оцінка, а винні особи повинні понести відповідальність, а саме:
1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК України (ч.4 ст.208 КПК України). Однак, як зазначає заявник, його затримали особи, які не представились, але усно звинуватили в крадіжці телефону, що не мало жодного підтвердження.
2. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого (ч.5. ст.208 КПК України).
Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст.209 КПК України).
Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.
У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб (ч.1, 3 ст.210 КПК України).
У заяві Панас О.І., зазначив, що «протокол про затримання був оформлений не у Львові, де я був затриманий та не в найближчому підрозділі органу досудового розслідування, навіть хай з проблемами транспорту та заторами це може зайняти півгодини або навіть годину, але, в моєму випадку, це зайняло більш ніж 8 з половиною годин після затримання, вже у Києві (взагалі іншому місті !), про що свідчить сам протокол про затримання, складений о 21.30 годині, графа момент затримання зазначено «13» година (копія протоколу додається). Мова навіть вже не йде про те, що не дотримана вимога закону щодо проведення перевірки слідчим факту доставлення затриманого тривалістю довшою більш, ніж необхідно та передбачено ст. 210 КПК України. Тобто невідповідним розривом часу між моментом затримання та оформленням протоколу про затримання».
3. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи (ч.1 ст.213 КПК України).
Як повідомив Панас О.І., рідним сповістили про затримання лише о півночі, а не негайно, як того вимагає закон.
4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги (ч.4 ст.213 КПК України).
Як зазначено у заяві, «Адвоката вторинної правової допомоги викликали тільки у Києві близько 22:00 години. Протягом десяти годин я був безправний взагалі, а посадові особи своїми діями чинили до мене злочин».
Таким чином, затриманий Панас О.І. фактично та юридично був позбавлений права на захист протягом 10 годин.
Такий порядок речей в державі є неприпустимим, особливо якщо він безпосередньо здійснюється руками людей, що представляють державу та повинні діяти в її інтересах та в інтересах закону.
Формальне зазначення в протоколі затримання, що складався у м. Києві 09.12.2013 року о 21.30 годині в преамбулі «час затримання – 13.00 годин» не відповідає вимогам Закону, так як ознаками та вимогами затримання є дотримання юридичної процедури, а саме:
- негайне повідомлення особі, що затримується зрозумілою мовою про підстави затримання та роз’яснення їй прав;
- надання можливості особі, що затримується негайно повідомити про своє затримання;
- негайне повідомлення уповноваженою особою, що здійснила затримання відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, тобто негайно викликати адвоката;
- скласти протокол затримання в найближчому підрозділі органу досудового розслідування (тобто в найближчому відділку МВС).
В зв’язку з тим, що зазначені вимоги та необхідні ознаки затримання були виконані з боку правоохоронних органів тільки після 21.30 годин 09.12.2013 року – то до цього часу, починаючи з 13 години 09.12.2013 року, Панас Олег Ігорович, як громадянин України, протягом 8,5 годин перебував в незаконній, не оформленій процедурі, яка не має нічого спільного з процедурою, яка передбачена КПК України, а значить - був викрадений правоохоронцями та позбавлений прав, передбачених законодавством України.
Дотримання представниками влади закону є обов’язковим. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції).
Враховуючи вищевикладене, та необхідність невідкладно розібратися у ситуації, що виникла з неправомірними діями посадових осіб правоохоронних органів, а також з метою встановлення правового порядку та притягнення до відповідальності співробітників правоохоронних органів прошу:
1. Внести відповідні подання на отримання інформації з метою встановлення посадових осіб правоохоронних органів, а саме: прізвища, ім’я, по батькові, звання, місце роботи осіб, які здійснювали затримання та перевезення Панаса О.І., 09.12.2013 року з м. Львова до м. Києва, відповідно до викладених фактів у заяві заявника.
2. Провести перевірку дотримання законності при виконанні службових обов’язків посадовими особами правоохоронних органів під час затримання 9 грудня 2013 року Панаса О.І., в частині виконання вимог ст.ст. 208, 209, 210, 213 КПК України, та притягнути їх до відповідальності.
3. Надати мені інформацію за результатами розгляду даного звернення на адресу Львівської обласної ради та продублювати на електронну адресу [email protected]".
