Через рік після початку подій, відомих як "Євромайдан", багато українців задаються питаннями: що було б з країною, якби люди не вийшли на протест у листопаді 2013 року? Чи залишився б в Крим українським? Чи була б війна на Донбасі? Чи можливо було змінити режим Януковича без крові?
Експерти та політологи говорять про кілька можливих сценаріїв "України без Майдану": від перетворення її на "Білорусь, але з Кримом" до еволюційної зміни режиму Януковича та президентства Віталія Кличка.
Без соціальних потрясінь, втім, не обійшлося б за будь-яких умов - влада "регіоналів" занадто загострила хронічні проблеми українського суспільства. У найгіршому випадку на країну очікувала б громадянська війна, але вже у західних регіонах.
Найоптимістичніший сценарій - Віктор Янукович підписує Угоду про асоціацію з ЄС у Вільнюсі, "чорний четвер" 21 листопада 2013 року перетворюється на особистий тріумф тодішнього президента.
На думку політологів, хоча такий крок суттєво підвищив би рейтинги Віктора Януковича, він все одно б програв майбутні президентські вибори.
"Ті вибори Янукович би програв, однак він би не програв своє майбутнє і чудово жив би у своєму Межигір'ї. Він би залишався лідером найбільш серйозної партії та мав би більшість у парламенті. Міг би навіть піти на конституційну реформу, позбавивши нового президента повноти влади", - припускає голова Фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна й додає, що у грудні 2013 року Партія регіонів ще могла розраховувати на 31% голосів виборців.
Втім, інший експерт, керівник Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає підписання Угоди Януковичем неможливим навіть теоретично - занадто несамостійною фігурою був екс-президент: "Вже тоді Україною частково володіла Росія. Було пізно просто скинути Януковича, який фактично вже не керував країною, не був самостійною фігурою".
Однак більшість експертів єдині - без Майдану Україна перетворилася б на поліцейську державу, відновлену радянську республіку.
"Без Майдану ми жили б у "Білорусі", але з Кримом", - вважає Ірина Бекешкіна.
"Яскравим прикладом того, в якій країні ми могли б жити, були останні місяці правління Януковича - пришвидшений курс радянської історії. Це була країна, в якій викрадали активістів, де людей піддавали тортурам, де відбувалися показово несправедливі суди, де розстрілювали мирних демонстрантів у центрі столиці", - говорить директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
Активіст Майдану, а нині - депутат Верховної Ради, Ігор Луценко вважає, що без протестів наприкінці 2013 року почалися б репресії проти громадського суспільства. Самого Ігоря під час акцій невідомі викрали прямо з лікарні й катували. Інший учасник протестів, якого захопили разом з Ігорем Луценком, загинув.
"Те, що трапилося зі мною, відбувалося б у приватному порядку з багатьма активістами, але навряд чи від цього був би такий резонанс... Були б посилені силові структури, які "зачищали" б громадянське суспільство, щоб у 2015 році Янукович не мав проблем на виборах", - вважає Ігор Луценко.
"Ми дуже виграли від того, що зробили раптовий початок тих подій, на які влада не очікувала", - додає активіст.
Масштабні протести прогнозувалися лише у 2015 році через ймовірні фальсифікації на президентських виборах.
"Україна була вагітна революцією, просто відбулися передчасні пологи", - зазначає голова Центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко.
"В історії відомий феномен - якщо революція не виконує своїх завдань, вона повторюється. "Помаранчева революція" своїх завдань не виконала, а режим Януковича загострив кризові тенденції. Тому Майдан був неминучим", - переконаний політолог.
Без Майдану на Україну чекало б об'єднання з РФ, вважає експерт центру "Гардарика" Костянтин Матвієнко.
"Вибори 2015 року означали б поглинання України Росією. План Путіна полягав у тому, щоб всю Україну приєднати до Російської Федерації "законним" референдумом, як трапилося у Криму. Це була б друга Переяславська рада", - говорить Костянтин Матвієнко.
Інтеграція з РФ та придушення протестів призвели б до посилення аналогу "Донбаського сепаратизму" - автономістських рухів на західній та у центральній Україні. Ймовірно - з елементами громадянської війни.
"Була б дуже нестабільна ситуація на правобережній Україні та на заході. Могла б початися дезінтеграція та фрагментація країни, просто в інших регіонах. Навряд чи б люди заспокоїлися від того, що в них забирають майбутнє", - розповідає Вадим Карасьов.
"Але на заході України не було б такої війни, яка йде зараз на сході, тому що на заході немає своєї Росії. У поляків, мадярів і чехів немає "Градів", Стрєлкових та найманців. Але все одно ми отримали б період дезінтеграції", - додає Вадим Карасьов.
"Ті, хто не емігрував з країни, пішли б на радикалізацію, взяли б зброю та почали воювати з режимом. Можливі й теракти проти влади", - припускає Володимир Фесенко.
Чи можливо було без крові усунути Віктора Януковича від влади? Більшість експертів та учасників подій переконані, що ні.
"Жертва "Небесної сотні" саме й полягає у тому, що люди зрозуміли - у нас немає іншої альтернативи окрім як фізично усувати Януковича. Кров змусила нас переступити межу для рішучих дій", - говорить Костянтин Матвієнко.
"Втрати - це ж не від нас залежало. Теоретично, могла бути вдала спроба захоплення урядового кварталу, однак агресія все одно була б", - переконаний Ігор Луценко.
Твердження ж про те, що "Майдан призвів до війни", політологи називають маніпулятивними.
"Теза "війна стала наслідком Майдану" - маніпуляція російської пропаганди та представників колишньої влади. Проблема в іншому - Росія саме так відреагувала на Майдан... Але на таку реакцію не було приреченості. Війна викликана виключно російською позицією, а не внутрішніми українськими проблемами", - вважає Володимир Фесенко.
"Будь-яке наше намагання відірватися від впливу РФ зіткнулося б з цією боротьбою у тій чи іншій формі. Ми все одно отримали б схід, Крим. Майдан не має значення", - говорить журналіст та вже депутат Мустафа Найєм.
"Те, що вдалося зробити в Україні, і чого не вдалося зробити в Росії і Білорусі - ми змогли "інфікувати" владу страхом перед суспільством. У РФ та Білорусі вийшло навпаки - їм вдалося після Радянського Союзу інфікувати молодь страхом перед державою", - резюмує Мустафа Найєм.
