27 листопада міський голова Львова відзвітував про закінчення ремонтних робіт на частині вулиці Лесі Українки в історичному середмісті Львова на спеціальному брифінгу. При цьому історики та археологи б’ють на сполох, адже залишки оборонних мурів міста та інші цінні археологічні пам’ятки було залито бетоном.Портал "Українські міста в Інтернеті"поцікавився, наскільки адекватним є таке ставлення до історичних пам’яток Львова у депутата міської ради Ярослава Музичка, голови постійної депутатської комісії із культури, промоції, ЗМІ та туризму.
«Таким чином оформлювати історико-культурну спадщину – це вандалізм. Якщо наші нащадки захотіли би досліджувати те, на що у нас сьогодні немає коштів, то вони зіткнулися б з великими проблемами. Такий спосіб «ремонту» чи реставрації або реконструкції в європейському місті неприпустимий. Тому моє ставлення до цього однозначно негативне. Хоча, з іншого боку, вулицю треба було відремонтувати. Але, перш, ніж приступати до таких масштабних робіт в історичному, культурному центрі нашого міста, який входить до спадщини ЮНЕСКО, треба було дуже ретельно пропрацювати охоронну складову всіх проектів, пов’язаних з ремонтами, в тому числі і вулиць», - вважає депутат.
На питання, чи пов’язаний брак коштів на охорону історичних пам’яток із надмірами кредитів, за які місто тепер розплачується, Ярослав Музичко відповів: «Мені складно сказати, чи занадто багато взято кредитів, чи ні. Справа в тому, що будь-які вчинки, будь-які події слід оцінювати в тому часовому контексті, коли вони відбувалися. Пригадуємо, що у другій половині минулого десятиліття були дешеві кредити, а для того, щоб місто розвивалося, йому бракувало власних коштів, тому ці кредити місто і брало. Питання лише в тому, що ніхто не сподівався на такий розвиток економічних подій у світі, що буде така масштабна криза, і ніхто не сподівався, що вона буде такою затяжною і тривалою. Тому, для того, щоб дати більш збалансовану оцінку, потрібно проаналізувати структуру цих кредитів, на що вони витрачалися, і як».
