Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вимагає від міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина пояснити укладення угоди про постачання електроенергії між «Укрінтеренерго» і російською компанією «Інтер РАО». Також Яценюк заявив, що Україна спільно з Польщею починає консультації щодо модернізації частини українських теплоелектростанцій для використання вугілля марки «Г», яке у тому числі видобувається у Польщі.Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Коментар:
Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк намагається зробити вигляд, що він не причетний до укладення угоди про постачання електроенергії з Росії до України. Лише на четвертому тижні прем’єр вимагає від міністра енергетики Демчишина надати пояснення щодо угоди із Росією.
При цьому достеменно відомо, що Яценюк був проінформований в кінці грудня 2014 року про критичну необхідність укладення такої угоди, оскільки дефіцит в енергосистемі досягав 6,5 ГВт. Яценюк абсолютно точно знав про те, що у договорі Крим буде названий територією Росії, і що умовою договору є гарантії постачання електроенергії у Крим, і що договір передбачає штрафні санкції.
Інакше кажучи, фактично Яценюк і дав «добро» на укладення договору із Росією, яку він завжди називає агресором і ворогом. Більше того, прем’єр такими діями неформально визнав, що Крим не належить Україні.
Проте іронія пролягає у тому, що саме уряд чинного прем’єра протягом 2014 року цілеспрямовано доводив ситуацію в енергетичній галузі до межі, яку Україна перетнула у листопаді-грудні минулого року і стала повністю залежна від Росії у питанні поставок енергоносіїв.
Безумовно, коли проблему дефіциту вирішили і на вулиці не «мінус» 10-15 градусів, то прем’єру можна пограти м’язами та зробити вигляд, що «моя хата скраю нічого не знаю».
Але чинному міністру Демчишину не варто тішитися. Фактично його руками Яценюк «оформив» енергетичну залежність України від Росії. При цьому у Демчишина був вибір: можна було не погоджувати на таку невдячну в історії України роль.
І в таких умовах урядовцям не залишається нічого іншого як буквально на льоту складати «легенди» про можливість будівництво нових АЕС, або ж модернізації теплових електростанцій. Власне, запевнення Яценюка про заміну за допомогою Польщі ТЕС, які використовують «антрацитне» вугілля на «газове» - це приклад такої «легенди».
До того ж, модернізація ТЕС для переходу з одного виду вугілля на інше ефективніше за умови будівництва нових станцій «з нуля», а не часткової модернізації. І для будівництва нових блоків потужністю 5 ГВт потрібно залучити 10 млрд. дол. Скоріше за все у польських друзів, як висловився прем’єр Яценюк, не знайдеться більше обіцяних 100 млн. євро кредитних коштів. А це не 10 млрд. доларів.
Про істинну вартість обіцянок прем’єра свідчать заклики Яценюка влітку 2014 р. до населення переходити на електричне опалення. А вже восени і взимку українці зіткнулися із віяловими відключеннями, які зводять нанівець ідею переходу на електроенергію.
Польща у цій ситуації поступає далеко не як партнер України, а як один із бажаючих поживитися за рахунок енергетичних проблем нашої держави. Адже Польща має значний профіцит вугілля «газової» групи (близько 9 млн. т) і сама імпортує вугілля антрацит із Росії. Відповідно, для Польщі вигідно мати Україну у якості ринка збуту.
