Священики та церковний комітет храму Святого Юра міста Яворова вирішили влаштувати для парафіян зустріч Нового 2020 року в церкві. Про це повідомив сьогодні, 31 грудня, власкор Гал-інфо.
За словами священиків, вони чекають на всіх, незалежно від конфесій, щоб дружно зустріти Новий 2020 рік всією спільнотою у духовній тиші – з молитвою, подякою та трапезою.
Резервувати місце не потрібно: вхід – безкоштовний.
А в переддень Нового року Юрська молодь в місті Яворові провела благодійний ярмарок.
Опісля кожної Божественної літургії яворівчани мали змогу придбати роду смаколики, приготовані власноруч молодими парафіянами, зігрітися запашним чаєм та фінансово допомогти Юрській молоді для організації різдвяних заходів.
Учасники благодійної акції, яка відбулася на церковному подвір’ї, дружно колядували та дякували жертводавцям.
На думку священика, отця Володимира Гавриленка, це – велика честь для Яворова, що місто нарівні зі Львовом має за свого покровителя Святого Юрія. Яворівчани з діда-прадіда присвячують своє життя служінню добру, пам’ятаючи повсякчас про знедолених, хворих, бідних, допомагають їм. Своїм милосердям християни роблять яворівську громаду благочестивою, сильною.
Довідка Гал-інфо.
За історичними джерелами, дерев'яну греко-католицьку церкву Святого Юра в Яворові було збудовано 1744 року, причому, найвірогідніше, на місці ще старішого храму – також з дерева.
У 1749 році Ян Кароль Вандалін Мнішек, володар Яворова (також Вишнівця), наділив храм додатковими привілеями. У 1764 році на захід від церкви збудували дерев'яну дзвіницю з відкритою галереєю, вкриту куполом, а все церковне подвір'я тоді оточила дерев'яна огорожа з невеликим ґонтовим стрішком.
На початку XIX ст. внаслідок політики секуляризації, яку провадив австрійський уряд, церква Святого Юрія виявилась єдиною парафією в місті. Саме їй підпорядковувалися дочірні храми Успіння та Різдва Богородиці. У 1822 було проведено ремонтні роботи споруди, зокрема, до нефу прибудували бокові притвори, що зробило будівлю хрестоподібною в плані.
У 1887 році прихожани постановили збудувати нову церкву. 25 травня 1899 року було закладено перший камінь новобудови, що освятив перемишльський єпископ Костянтин Чехович.
За проектом храму церковний будівельний комітет звернувся до відомого тоді архітектора Василя Нагірного. Проект нової п'ятикупольної церкви був готовий того ж 1899 р. і базувався на образі собору Святої Софії в Стамбулі. Будувалася церква віденськими та місцевими майстрами. Цеглу привозили фірами і складали при дорозі. Там була встановлена спеціальна скринька, куди перехожі кидали гроші за куплену цеглину. Куплені цеглини перекидалися через огорожу, і коли на вулиці не лишалося жодної цеглини, гроші виймали зі скриньки і перераховували. З'ясували, що сума за цеглу була значно більшою, аніж сподівана.
Парафіяни встановлювали чергування, під час якого добровільно допомагали будівничим. Допомагали й школярі. Гроші на іконостас пожертвував І. Бриттан (його пам'ятна дошка висить у церкві). Різьбив іконостас та один з вівтарів Микола Масюк, інші вівтарі – Осип Баланда, Григорій Щирба, Юрій Масюк та Лісовський.
У 1902 році будівництво церкви і реставрацію старої дерев'яної дзвіниці було завершено.
Після приєднання Західної України до УРСР храм тимчасово передали РПЦ, а в 1990 році – повернуто УГКЦ.
