60 років тому - 3 червня 1959-го - помер Пилип Коновал.
Українець прославився неймовірною мужністю, коли його підрозділ потрапив в оточення під час Першої світової.
Хлопець народився у селі Кутківці Подільської губернії (тепер Хмельницька область) у 1888-му. Спершу працював там каменотесом, потім лісорубом у лісах Сибіру, а довідавшись, що за таку ж роботу у Канаді платять у декілька разів більше - перебрався за океан. Тож на Першу світову потрапив у складі Оттавського піхотного батальйону.
У серпні 1917-го підрозділ Коновала оточили німці і вели безперервний кулеметний обстріл. Чекати смерті українець не хотів. Сам рушив на кулеметне гніздо, знищив у рукопашному бою кількох противників і приніс той самий кулемет як трофей!
Наступного дня знову сам подався в інше кулеметне гніздо, знищивши за два дні 16 ворогів. Це дало змогу британцям (Канада на той час була британською колонією) вийти з оточення та піти в контрнаступ. Тяжко пораненого Коновала тим часом доправили в Лондон на лікування.
Через два місяці українця представили до найвищої військової нагороди. “Хрест Вікторії” вручав особисто король Георг V. Пришпилюючи відзнаку на лацкан, монарх сказав: “Ваш подвиг є одним з найсміливіших та героїчних в історії моєї армії. За це прийміть мою подяку”.
Повернувшись в Оттаву, Коновал став місцевою зіркою. У 1939 він ще раз зустрівся із королем Георгом V, коли той відвідав Канаду. Але з часом про героя у відставці забули.
Коновал працював прибиральником у будинку парламенту. Після гнівної статті ветеранів його підвищили до наглядача особистого кабінету прем'єр-міністра Канади.
З нагоди сторіччя заснування “Хреста Вікторії” у 1956-му королева Єлизавета ІІ запросила на прийом усіх нагороджених. Гроші на костюм Коновалу збирала українська громада... І замість 400 доларів, про які просив герой, принесли 5 тисяч.
Помер українець у 72 роки, похований на цвинтарі в Оттаві. Усі медалі героя знаходять у Канадському музеї війни. Цікаво, що всупереч етикету володарям “Хреста Вікторії” королі мають подавати руку першими. За час існування нагороди її отримали 1358 людей.
Інформацію почерпнуто зокрема з книги "Наші на карті світу" Уляни Скицької.
Проект Локальна Історія.
