Слухай онлайн
Cуспільство

За 30 років наша родина зміцніла, стала на ноги, засвоїла уроки історії, - Митрополит Епіфаній

30 років тому, в цей першогрудневий день, наш народ на Всеукраїнському референдумі своїм волевиявленням підтвердив Акт проголошення незалежності України і відкрито засвідчив перед міжнародною спільнотою своє рішення жити в самостійній державі – окремою суверенною родиною. Про це на Фейсбуці повідомив Предстоятель Православної церкви України, Митрополит Епіфаній.

За 30 років наша родина зміцніла, стала на ноги, засвоїла уроки історії, досягла багатьох здобутків, пережила чимало радісних, але також і сумних подій. Згадуючи з року в рік всі події та обставини, які дозволили нам жити самостійною родиною, розуміємо: хоч всі ми й дуже різні, але єдині в тому, що не сумніваємося в правильності зробленого рішення. І зараз, як і тоді, ми одностайні у прагненні бути вільними, незалежними, суверенними – попри всілякі підступні спроби знову нас розсварити, роз’єднати, розмежувати, а відтак відібрати те, що здобуто такою дорогою для всіх нас ціною.

Тоді, 1 грудня 1991 року, не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла би підтримки більшості громадян. У Криму за українську незалежність тоді проголосували 54,19% громадян, у Севастополі – 57,07%, в Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80% мешканців. А в інших областях «за» проголосували більш як 95% громадян.

Сьогодні деякі з цих областей силою й брехнею вороги намагаються відірвати від нашої родини. Супротивники, яким все мало, яким майже «фізично болить» чуже щастя, які заздрять чужому, бо в «сусіда завжди краще», які заблукали в мороці гріха й забули християнські заповіді. Так, ми змушені нині оборонятися, але ми знаємо, що Бог на нашому боці, бо Він завжди за правду. Тож ми, не прагнучи чужого, а захищаючи своє, неодмінно переможемо, і в Україні запанує справедливий мир. Бо Господь ніколи не буває посоромлений.

Згадуючи всенародне волевиявлення 1 грудня 1991 року, подякуймо Господу, що дозволив тоді цьому статися. Що нагородив нас великим даром свободи і незалежності – як державної, так і церковної. І пам’ятаймо, що на нас лежить відповідальність цей дар зберегти, утвердити, примножити і передати наступним поколінням – які колись, як і ми нині, будуть поминати вже нас із вами, і, дай Боже, дякувати нам за все!

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ