Перша в Україні жінка-професор, історик Олександра Єфименко загинула в ніч на 18 грудня 1918-го.
На її хутір Любочка - тепер Вовчанського району Харківської області, увірвалися бандити. Вони шаблями зарубали дослідницю та її доньку Тетяну. Олександра Єфіменко була відомою популяризаторкою історії України та захисницею української мови, пише gazeta.ua.
Олександра народилася в Архангельській губернії. Там познайомилась із Петром Єфименком, із сім'ї українців-переселенців. Він брав участь у Пермському таємному товаристві та розповсюджував антиурядові рукописи. Праця в архангельському статистичному комітеті давала йому змогу збирати фольклорно-етнографічні матеріали північного краю. Олександра одружилася з ним.
У 1870-х разом переїхали в Україну. В Харкові жінка почала видавати праці по історії України, найбільша - "Історія українського народу". Своїм учителем називала історика Володимира Антоновича, гарним другом був Дмитро Багалій.
У працях доводила, що Україна завжди була рівноправною частиною східного слов'янства. Що саме Литовська держава, а не Московія, зберегла і розвивала традиції давньоруського життя. У 1910-му Харківський університет присвоїй їй ступінь доктора історії.
Пережити буремні події революції разом із донькою хотіла на Харківщині коло друзів. Але не судилося. До будинку увірвалися бандити, які шукали доньок місцевого старости. На відповідь, що їх на хуторі ніхто не переховує Олександру та її доньку порубали. Єдиний син Петро пізніше став відомим радянським археологом.
