1 листопада 1944 року відійшов у вічність великий українець, предстоятель Української Греко-католицької Церкви Андрея Шептицького.
Митрополит Андрей Шептицький відійшов у вічність о 13:30 1 листопада 1944 року у митрополичих палатах Святоюрського комплексу. На момент смерті Митрополиту було 79 років. Він помер в окупованому радянською владою Львові. З цього моменту починаються гоніння на УГКЦ.
Брат Андрея Шептицького блаженний Климентій Шептицький згадував про останні дні життя Митрополита у своєму листі до їхнього брата Станіслава графа Шептицького. Він написав, що стан Митрополита Андрея значно погіршився з 18 жовтня. Перед смертю він кілька днів був непритомним. Климентій Шептицький повідомив, що їхній брат помер внаслідок паралічу нервових центрів мозку.
«Саме сьогодні о 3/4 на 2-у опівдні заснув у Бозі наш дорогий Митрополит. Ти розумієш, як мені важко, яка порожнеча зробилася і відчуваю, який для Вас це буде великий удар. Він був таким добрим – таке гаряче, велике серце, така у всіх відношеннях виняткова людина! Що ж робити, Воля Божа. Завтра перевозять до катедри, а в Неділю – уложення до гробу в підземеллях св. Юра. Важко захворів біля 18 жовтня. Сама смерть наступила з приводу паралічу нервових центрів мозку – ніщо вже не міг їсти, а останні дні і не мав свідомості. Після життя праці пішов по нагороду. Уявляю собі, як Його там вітали наші – і Мама, і Папа, і Іза, і Леось з Інкою, і Єндрусь, і Мариня. Але важко тим, що лишилися на землі. Обнімаю і цілую всім серцем. Вже з нашої громадки тільки нас двох лишилося! Але недовго цим втішатимусь і побачимось зі своїми, яких серце так кохає».
Невідомі листи Климентія Шептицького
Прощання з Митрополитом у Львові тривало п’ять днів у Соборі Святого Юра.
Варто додати, що до самої смерті Митрополиту не давала спочинку радянська влада. Його регулярно допитували, на нього постійно тиснули, а за його життям та діяльністю безперестанку стежили агенти репресивних органів.
Саме після смерті Митрополита Андрея Шептицького розпочалася одна із найтрагічніших сторінок нашої історії – ліквідація та гоніння УГКЦ.
Радянські спецслужби арештовували монахів, єпископів та вірян. Займалися дискредитацією чесного імені Шептицьких обравши своїм інструментом – пропаганду.
Довідка.
Рід Шептицьких – це один із найстаріших аристократичних родів Галичини. Відомо, що грамоту на право земельного володіння рід Шептицьких отримав 1284 року від короля Лева Даниловича.
Родинний маєток графів Шептицьких знаходився у Прилбичах, біля Яворова на Львівщині.
Графи Ян та Софія Шептицькі мали сімох синів: Роман (Митрополит Андрей), Олександр (загинув у Замості), Станіслав (генерал Броні Війська Польського), Казимир (Блаженний архімандрит Климентій, був арештований радянськими спецслужбами, засуджений на 25 років та помер у Владимирському централі), Лев (Леон з дружиною Ядвіґою Шембек були вбиті радянськими солдатами у Прилбичах), Стефан (помер у 2 роки), Юрій (помер у 17 років).
Митрополит Андрей у миру мав ім’я Роман-Марія-Александр граф Шептицький.
З роду Шептицьких у XVIII столітті вийшло чотири відомі церковні діячі: Львівські єпископи Варлаам (1710-1715), Атанасій (від 1715, у 1729-1746 митрополит Київський) та Лев (від 1748, Київський митрополит у 1778-1779) та Перемиський єпископ Атанасій Молодший (1762-1779).