Для створення книги “Їхні хлопчики” журналістка протягом півроку спілкувалась із російськими військовополоненими у таборах.
Сьогодні, 16 травня, відбулась презентація книги журналістки Ольги Телипської “Їхні хлопчики” про російських військовополонених. Авторка розповіла більше про процес створення книги, а також про розмови з російськими військовими, їхню брехню та штамповані відповіді, а також історії окремих “недолюдей”.
Зокрема, Ольга Телипська поділилась, що задля створення цієї книги вона пів року їздила до табору російських військовополонених із якими спілкувалась та чиї історії лягли в одну з частин книги. Цей досвід став для авторки не лише творчим викликом, а й способом глибшого осмислення ворога, з яким має справу Україна. Зокрема, одним із ключових висновків стало те, що російські військові є продуктом багаторічної планомірної та методичної підготовки росії до поглинання України.
“Для мене це був такий внутрішній гештальт. Мені хотілося закрити його і зрозуміти, хто прийшов на нашу землю, хто вони такі. І я його дуже закрила. У мене немає ілюзії, що хтось і щось зміниться в сусідній державі… А ворога потрібно досліджувати, потрібно знати його природу, мислення, цінності, якщо це можна назвати цінностями. І потрібно навіть розуміти ці брехні, розуміти, що є реальність, і не піддаватися на цю брехню”, – пояснила Ольга Телипська, що навіть попри брехню військовополонених, із ними потрібно було спілкуватись для роботи.
Із кожним військовополоненим, який ставав її респондентом, пані Ольга спілкувалась по 2-3 години. Авторка розмовляла з різними групами полонених – "ахматівцями", "кадирівцями", "зеками", аби зрозуміти різні категорії та мотивації російських військових.
Спершу, каже Ольга Телипська, вона не задумувалась над емоціями, які в неї можуть виникнути упродовж таких інтерв’ю та підготовки книги. Проте психологічно складними були лише перші інтерв’ю, вже згодом кожна наступна розмова не викликала такої напруги. Та й стримування власних емоцій сприяло тому, що в’язні були більш готові розмовляти з журналісткою та розповідати їй про свою мотивацію участі у війні.
“Чесно кажучи, сама собі здивувалася, бо перед тим, як поїхати в табір, я Женю [Євгенію Бардіну, - ред] попередила, що вона зі мною буде працювати у разі чого. Бо коли я працювала над книгою про людей, які пережили окупацію, то вона витягнула мене з травми. А тут я сама собі здивувалася, що мене це емоційно, крім першого дня у таборі, не торкало. І я внутрішньо собі даю пояснення цього тим, що у мене не було до них емпатичного відчуття, співпереживання. Це просто був рівний тон. Коли ми говорили з українцями, які прожили окупацію, я була дуже емпатична до них. У мене таке було відчуття, що це я проживаю, наскільки я можу прожити їхній досвід. Тут такого не було. Тому я сама собі подивувалась, що мені не потрібно було десь ресурс брати для того, щоб далі працювати”, – розповіла авторка.
Із найважчого, що виникало у процесі написання книги, був моніторинг російських зетканалів, зазначила Ольга Телипська. Шукати доводилось як безпосередньо майбутніх респондентів, так і будь-яку інформацію яка дотична до них, адже це також мало свій емоційний вплив. Натомість найлегшим, іронізує авторка, був хіба доїзд до табору.
Дискусії щодо книги викликали також обговорення умов утримання російських полонених в українському таборі, які є досить хорошими – є медичне обслуговування, нормальне харчування. Це викликає обурення в українському суспільстві, враховуючи жахливі умови для українських полонених в росії. Та як наголосила НЛП-тренерка Євгенія Бардіна, збереження таких умов для російських військовополонених - це непохитне дотримання норм міжнародного права, що відрізняє Україну від держави-агресора
“Висновків немає, є лише один доконаний факт!!! Вони прийдуть знову!!! Прийдуть при першій можливості! Їх будуть гнати, і вони йтимуть. Вони прийдуть, бо своїх бояться більше, аніж бути знищеними нашими хлопцями. Вони прийдуть, бо їхнє “своих не бросаем!” означає лише одне - їх самих же знищать ті самі “свои”, яких вони “не бросают”- Вони прийдуть, бо вони не втратили бажання вмирати, щоб нас вбивати! Вони прийдуть знову і знову! Прийдуть допоки житимуть!”, – зазначила раніше Ольга Телипська на своїх сторінках у соціальних мережах. Зрештою такий висновок авторка зробила за результатами створеної книги про російських військовополонених.
