У ніч на 6 лютого у Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького сталась страшна біда – внаслідок пожежі вогнем була знищена унікальна гуцульська ґражда.
Редакція Гал-інфо звернулася до керівництва Музею з проханням надити інформацію про пам’ятки народної архітектури, які були втрачені на території скансену від початку його функціонування.
Отже, за весь час існування Музею вогонь знищив 10 пам’яток архітектури. Найбільше із них було втрачено у 80- 90-х роках ХХ ст.
Зокрема, у 80-х роках згоріли три об’єкти сектору «Буковина», які походили із с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області:
- Хата – була перевезена в Музей 1977 року і закуплена за 500 крб.
- Стайня-комора кінця ХІХ ст.– перевезена у 1978 р. (150 крб. Вартість будівництва – 1 327 крб.)
- Курник кінця ХІХ ст – перевезений у 1978 р. (вартість – 50 крб).
У 80-х роках втрати зазнав і сектор «Гуцульщина». Вогонь знищив кузню середини ХІХ ст. із с. Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області. До Музею вона потрапила у 1972 р. Її придбали у Колгоспу ім. Ілліча за 800 крб.
У 90-х роках втрати продовжились. Цього разу вогонь знищив три об’єкти із сектору «Львівщина»:
- Хата з с. Боратин Бродівського району Львівської області 20-х рр. ХХ ст. Її безкоштовно передало до Музею у 1980 р. правління колгоспу «Правда». Згоріла у 1990 році.
- Оборіг (сільськогосподарська споруда для зберігання сіна або збіжжя. Має вигляд стріхи на чотирьох палях) на садибі з с. Боратин Бродівського району Львівської області. Об’єкт не був оригінальним. Його звела музейна будівельна бригада. Вартість робіт становила 150 крб. Згорів разом із хатою.
- Стодола з с. Сілець Сокальського райну Львівської області, яка датувалася першою половиною ХХ ст. Придбали її за 700 крб і перевезли до Музею у 1976 році.
У 2004 році згоріла хата з с. Гусний Велико-Березнянського району Закарпатської області. Датована другою половиною ХХ ст. Хату придбали за 2500 крб, а в Музеї вона перебувала з 1976 року.
Чергова втрата у секторі «Гуцульщина» сталася у 2012 році. Внаслідок підпалу згоріла хата з м. Верховина (присілку Слупійка) Івано-Франківської області. Датована другою пол. ХІХ ст. Хата у Музеї перебувала з 1973 року і була придбана за 2200 крб.
У 2017 році знесли хату із с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області (споруджена наприкінці ХІХ ст.), яка знаходилась в секторі «Буковина». У 1988 році хату перевезли до Музею, але так і не встановили повністю. Музейники пояснили своє рішення про демонтаж так: «Оскільки ця споруда була глинобитною і перевезти оригінальні стіни до Музею було неможливо, то від самого початку вони були реплікою. Ця хата ще з радянських часів так і не була завершена та не стала частиною експозиції. Стан її був аварійний і небезпечний для відвідувачів музею».
Пожежа у Львівському скансені: як і чому згоріла гуцульська ґражда
У ніч на 6 лютого 2022 року, внаслідок пожежі, Музей втратив один із найкращих зразків народної архітектури гуцулів, яким була ґражда – цілий унікальний архітектурний комплекс середини ХІХ ст. зі с. Криворівня Верховинського району, збудований за принципом фортеці, яка мала б захищати господарство та мешканців від сильних вітрів та диких звірів.
Варто додати, що кілька років тому охорона Музею запобігла страшній трагедії. Невідомий зловмисник намагався підпалити унікальний господарський комплекс – хату з с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області, яка датується кінцем ХІХ століття. Неподалік від хати знайшли пляшки із легкозаймистою сумішшю. Схопити зловмисника тоді не вдалося.
Щодо питання електрифікації Музею та встановлення протипожежної сигналізації, то це питання почали вирішувати лише із приходом до Музею колишнього директора Романа Назаровця. За час його перебування на посаді розпочали роботи з електрифікації музейних об'єктів. До цього часу лише два музейні об'єкти були електрифікованими – церква з с. Кривки та хата із с. Тухолька, яка розмішена неподалік від входу до скансену.
