Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура  |  Волинь

Золота галицька провінція: храм Всіх Святих у прикордонному Міженці

Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
1/17
Храми, як і люди, мають різні долі. Якісь мають щасливу, інші переживають важкі часи, аж до занепаду. Костел під титулом Всіх Святих у селі Міженець на Старосамбірщині, пережив чимало важких часів.

Збудований на кошти Адама Мнішека в 1770-х роках, у Першу світову дуже постраждав від обстрілів. Тут відбувались криваві бої за Перемишль. Сліди обстрілів досі помітні на храмі. В його тілі застрягли кілька снарядів, що, на щастя, не розірвалися. Під час ремонту їх було знешкоджено, але, щоб люди не забували про вогонь війни, який вирував у цих мальовничих місцях передгір’я Карпат, на їх місце встановили муляжі.

У міжвоєнний час костел відреставрували. Але після Другої світової, у 1959-му році, нова влада закрила храм для вірних. На щастя, його не перетворили у клуб чи зерносховище. У 1989-му костел повернули вірянам і він зажив новим життям. Уже в 1990-х роках його ґрунтовно відремонтували.

Храм надзвичайно затишний і з теплою, домашньою атмосферою. Його прикрашають пречудові барокові розписи, трохи вицвілі, в легкій патині часу, але дуже емоційні. Тут хочеться бути, говорити з Богом, просто насолоджуватись світлим простором костелу.

Незважаючи на лихоліття, війни і рани, костел вистояв, не схилився перед викликами долі, благословляючи вірян на добрі справи.

Богдан Волошин, проект Локальна Історія.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ