Невеличке село Лоні на Перемишлянщині, знане з 1515-го року, надійно заховане поміж Гологір. Дорога сюди - то ще та пригода, коли через понад годину їзди розбитою дорогою, хочеться вийти з маршрутки, послати під три чорти довколишніх гомосапієнсів і валити пішки. Але пішки - довше і важче. Словом, варто потерпіти майже дві години добирання автобусом зі Львова, щоб опинитись на цьому перемишлянському кінці ґеоґрафії.
А їхати треба, щоб побачити дивовижний дерев’яний храм Собору Богородиці. Знавці досі сперечаються про дату його побудови, але сходяться на 1724-му році.
...Нарешті автобус зупинився на трикутній мацьопій сільській площі і можна розімнути затерплі ноги. Далі дорога попри нову церкву Святої Ольги, збудовану в 1994-му році на фундаментах та стінах, що збереглись з тридцятих років ХХ-го століття, провадить в долину річки Лонівки. Кількадесят метрів і на високому пагорбі видно дерев’яний храм.
Він вражає відразу і остаточно, полонить серце і западає в душу. Довершений, пропорційний, як грибочок на узвишші! Одразу видко, що храм за останні роки ґрунтовно відреставрували. Очевидно його зібрали як конструктор, замінивши зношені, знищені шашілем, прогнилі частини на нові. І перфектно накрили новим ґонтям. На деяких колодах залишилась нумерація. Мене вразили збережені старовинні кілки, якими кріпились колоди.
Панове, це просто треба бачити! Я торкався стін храму, як куйовдять волоссячко малій дитині. Це було страшенно зворушливо і тепло. І помолився за усіх, причетних до відродження святині. Нині, у час непевності, корисливості та байдужості - це дивовижний приклад відродження цінностей і культури, які сформували нашу націю. На жаль, нині такі випадки є радше винятками ніж правилом.
Будете в цих краях - обов’язково відвідайте відроджену церкву Собору Богородиці. Довкола на крутих схилах пагорба під високим склепінням неба снить старечими снами старовинний цвинтар. Оглянувши околиці, я ще довго озирався на чудову церкву, аж поки вона не сховалась поміж розкішних садків.
Село Лоні на Перемишлянщині. Ще одна золота позначка на мапі дивовижних пам’яток Галичини.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія
