Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Золота галицька провінція: Вовків - нові шати старовинного храму

Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
1/7
У час тотального дефіциту добрих новин кожна позитивна звістка спонукає мене одразу все побачити на власні очі. Як тільки довідався, що у підльвівському Вовкові старовинну церкву Введення у храм Богородиці (1702 р.) перекривають ґонтом - першою маршруткою одразу гайнув в село.

І був просто вражений! Потішила око відреставрована і крита ґонтом дзвіниця. На жаль, біля церкви нікого не застав - крім двох недружніх песиків, але вислід роботи ремонтників не приховати: купол церкви уже красувався дерев’яним накриттям!

Як потім довідався - роботи розпочались 9-го вересня. Завдяки зусиллям отця Петра Терлецького, громаді села, допомозі доброчинців та меценатів, церква знову виглядатиме, наче збудована три століття тому! Це просто неймовірно, бо нині більшість храмів оновлюється пластиковими вікнами, “вагонкою”, фальшивою “золотою” бляхою, а в деяких церквах ще й вартісні і старовинні фрески збивають.

Ось що написав отець Петро на своїй сторінці у фейсбуці: “9 вересня. Це особливий день для церковці Введення у храм Богородиці 1702 р. Сьогодні почали заміну аварійного бляшаного даху на ґонт. Виявилося, що північні підвалини зігнилі, поперечні чомусь складалися із окремих колод, не з'єднаних ніяк між собою. Реставрація 1989 р. була поверхова, мусимо виправити все, як знак сопричастя із віруючими спочилих поколінь.

Церковця постала на попелі попередниці і могилах загиблих після останнього набігу турецько-татарських наїзників на околицю у 1680-их. Відновивши трохи двори, вовківці взялися будувати з підручних матеріалів храм. Не одні вогні, біди, режими пережила святиня. Зараз вона друга за віком на Пустомитівщині.”

Церква у Вовкові меморіальна - у ній парохом служив отець Микола Устиянович, провідник українського відродження. Тут народився його син Корнило - майбутній знаний український художник. У плебанії тепер музей батька і сина. Є пам’ятник художнику. У Вовкові бував Іван Франко, який пішки навідувався сюди зі Львова. У Вовкові провела ціле літо його вагітна дружина. Місця славні і мальовничі.

Постановив ще раз навідатись у Вовків і помилуватись уже новими шатами старовинної церкви. Може приклад отця Терлецького підштовхне й інших до повернення давнім галицьким святиням первісного вигляду.

Богдан Волошин, проект Локальна Історія

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");