У неділю, 12 жовтня, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, здійснив пастирський візит до парафії Святого великомученика Димитрія, що в с. Оброшино Сокільницького протопресвітеріату, з нагоди столітнього ювілею храму.
Біля брами церковного подвір’я владику Ігорязустрів парох оброшинської церкви Михайло Стахнів, який передав архієрею святого хреста. З хлібом-сіллю зустрічали прихожани храму, а юні прихожани вітали свого Митрополита квітами.Вони подякували митрополитові за розділення з вірянами ювілейного святкування.
Під час відвідин Митрополит Ігор очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь. Разом з владикою молились: о. Михайло Стахнів, парох цієї парафії, запрошені священики, парафіяльна спільнота та гості, які прибули розділити радість цього святкування.
У своєму слові владика Ігор, пригадуючи молільникам, серед яких було чимало гостей, історію постання храму Святого великомученика Димитрія в с. Оброшино, сказав: «За такий поважний проміжок часу багато добра діялося у цьому селі. Багато душ, які випередили нас до вічності, втішаються нагородою та незмінними блаженством оглядання Бога».
Архиєрей зазначив: «Живемо у часі, тому необхідно спішити, щоб чинити добро й ненавидіти зло; воювати проти своїх злих нахилів, неупорядкованих пристрастей, примирюючись з Богом через щире покаяння. Спаситель подав людині відповідні рецепти спасіння: «Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр 8,35). А це означає, щоб не потурати душі в злому, не йти врозріз Заповідей Бога, навпаки, приймати їх та з любові до Господа виконувати».
Владика Ігор влучно зауважив: «На Заповіді Бога не потрібно дивитися як на обмеження, але – як рамки, які вказують на легкий шлях осягнення праведності й спасіння душі».
Насамкінець владика Ігор закликав оброшинців бути вірними нащадками та не звертати з Божих стежок: «За сто років існування цієї церкви, множина вірних, ваших дідусів та бабусь, праотців села уже втішаються блаженною радістю в небі! Стіймо міцно та скріплюймо наші стежки в дорозі до вічної нагороди!».
На завершення Божественної Літургії Митрополит помолився і поблагословив відновлену дзвіницю та нові хоругви.
Після молитви владика Ігор подякував пароху о. Михайлу Стахніву за ревну душпастирську працю та надав йому право носити жовтий хрест і набедренник. Також владика вручив пам’ятні грамоти активним парафіянам та доброчинцям. Відтак відбувся концерт з нагоди столітнього ювілею храму Святого великомученика Димитрія, участь у якому взяли численні творчі колективи.
Довідка.
Історичні відомомсті фіксують життя церкви святого Дмитрія в селі Оброшиному з 1740 року. В активі візитації місцевої парафії зазначено, що в селі була стара дерев’яна церква святого Дмитрія,покрита гонтом. Дати зведення церкви не подано.У дослідженнях Василя Карповича «Інвентар дерев’яних церков Галичини» згадується, що церква св.Дмитрія збудована в Оброшиному 1752 року, але не вказано, про яку споруду йдеться. Натомість у церковному інвентарі 1845 року зазначено, що церква збудована 1765 року.
На початку ХХ століття церква була у занедбаному стані, тому парафіяни та їхній парох у листопаді 1907 року вирішили будувати нову, що наштовхнулося на запеклий опір римо-католицького архієпископа, якого підтримала польська громада села.
Протистояння тривало до 1912 року, коли справу було остаточно вирішено на користь української громади. Проект нової споруди запропонували архітектори будівельної майстерні Івана Левицького - Олександр та Тадеуш Обмінські.У проекті нової церкви творці запрпопонували нетрадиційний для галицьких церков підхід: складається враження, що типова однобанна хрещата споруда пройшла крізь «призму» прямокутних форм.
Церква була закінчена у 1914 році і споряджена за тиждень до вибуху Першої світової війни.
Підготувала Леся Теслюк.