Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Війна з Росією

Терористичний ДРГ «іспита» українським військовим не склав. Фото

Перше, що кидається у очі, коли в’їжджаєш у селище Кримське на Луганщині – абсолютно порожні вулиці. Не має навіть хатніх тварин, собак та кішок, усе наче вимерло. А ще, забиті дерев’яними щитами, або затулені поліетиленовою плівкою вікна приватних обійсть та паркани і дахи сперіщені дрібними отворами.

Це від уламків. За зовнішніми ознаками пошкоджень можна навіть вирахувати напрямок з якого вівся вогонь: у селище долітають «подарунки» зі сторони тимчасово непідконтрольній українській владі території. Й хоча інтенсивність обстрілів не така висока, як місяць тому, місцеві мешканці вже призвичаїлись ставитись до умов свого життя із певною пересторогою. Але, ті хто залишився у селі, а таких не багато. Тішаться, що неподалік знаходяться позиції української армії – єдиний гарант їхнього відносного спокою. 

Заслоном, який не дає бандитам з квазіреспубліки «ЛНР» просунути далі лінію зіткнення тут є один з механізованих батальйонів знаменитої Залізної бригади. Військовослужбовці міцно укріпились і тримають свою ділянку фронту.
Командир батальйону – досвідчений офіцер Павло С. із радіопозивним «Барс». До слова, кадровий військовий, який повернувся до армійських лав із запасу. Говорить, не міг всидіти вдома, коли Україні загрожує небезпека і гинуть кращі представники нації. З минулого року бійці батальйону під його командуванням обороняють передові рубежі та блок-пости в районі сумнозвісної траси «Бахмутка».

- До слова, нещодавно бійці одного з наших підрозділів перешкодили проникненню в тил військ сектору «А» диверсійно-розвідувальної групи противника, - зазначає комбат. – Зараз я познайомлю вас із безпосередніми учасниками тих подій.

На позашляховику висуваємось в район передової лінії. Тат доріг, як таких, не має. Є напрямки. Якщо гряне злива місцева жирна почва може перетворитись на пастку для будь-якої техніки. Але водій у комбата-справжній віртуоз – упевнено долає всі перешкоди на шляху на своєму Tarpan Honker . Польський армійський легковий автомобіль підвищеної прохідності з’явився в батальйоні завдяки сприянню волонтерів і на двісті відсотків виправдовує свою назву: витривалий, як той дикий кінь, і такий же невибагливий.

Дорогою спілкуємось із водієм. Сорокорічний мобілізований солдат із радіопозивним «Хонкер» каже, що подібні за класом машини дуже необхідні у військах.

- Я за військовою спеціальністю механік-водій. Свого часу довелося послужити у десантних військах, де водив БМД. Але, вже років 20 уся робота повязана з автомобілями-вожу все, у чого є кермо. – каже військовослужбовець.

Тим часом, проїжджаємо відкриту ділянку місцевості. Комбат звертає увагу: «Бачите от ту лісосмугу, за полем?! За ній вже позицій бойовиків. Останнім часом вони зменшили інтенсивність обстрілів наших позиції з мінометів та ствольної артилерії. Однак, появилась «зеленка» і заворушилися їхні розвідувально-диверсійні групи. Ми припускаємо, що це так званий «іспит» для курсантів їхньої «розвід школи», яку терористи влаштували в одному з населених пунктів на непідконтрольній Україні ділянці Луганської області. Наші військові припускають, що готують бойовиків до закидання на нашу територію інструктори та військові радники країни-агресора. А в ролі «екзаменаторів» виступають військовослужбовці Збройних Сил України.

- Поки що, -зазначає комбат. – Ми не тішимо бойовиків позитивними оцінками.
Безпосередньо керував діями групи, яка зірвала плани бойовиків військовослужбовець із радіопозивним «Даніель».

25-річний мешканець Хмельниччини є командиром інженерно-саперного відділення швидкого реагування.

-Наше завдання – інженерне забезпечення позицій на яких ми перебуваємо і недоторканість їх з сторони ворога. Днями, у складі групи ми висувалися до місця спостереження. Сапери-обовязково йдуть у складі групи, адже дорогою вивчається місцевість на предмет вибухонебезпечних предметів та мін.- розповідає «Даніель». – Ми спостерігали за місцевістю, коли один з бійців візуально визначив у районі одного з орієнтирів рух групи противника, яка просувалась у нашу сторону. Ми вийшли на радіозв’язок із нашим командиром, який дав наказ зачекати і підпустити ворогів поближче, на відстань вогневого контакту. Що було зроблено.

Зі слів солдата, терористів підпустили на відстань 300-400 метрів, після чого відкрили вогонь на ураження. Наші бійці під час вогневого контакту з противником втрат не зазнали. А от противник дуже швидко відступив до своїх позицій з явними проблемами. Місце бою та прилеглу територію ми оглянули.
Військовослужбовець каже, що тікали терористи швидко і розгублено, що свідчить про непрофесійність. На місці бою було знайдено загублені ними під час втечі боєприпаси, зброю. Опосередковані ознаки вказували на те, що серед ворожої ДРГ були важкопоранені, а може й убиті. Адже було знайдено сліди крові, декілька упаковок від перев’язувальних пакетів з товарними знаками РФ. Але головним трофеєм став ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 зі специфічним боєприпасом.

Комбат, досвідчений у різноманітних зразках озброєння зауважив, що сам гранатомет вироблений, якщо вірити заводським клеймам, у 1985 році. Але, прицільні пристосування зброї терористи дещо модернізували. Замість рідного прицілу ПГО, на зброї за допомогою планки «Пікатіні» кріпився коліматор. Цікавим виявився і постріл – реактивна граната ТБГ-7В з бойовою частиною обємного вибуху. Офіцер каже, що такі боєприпаси в Україні не виробляються. 
Настав час покидати укріплені позиції батальйону. Небо над Луганщиною затягували низькі свинцеві хмари – наближалась гроза, сповіщаючи про себе блискавицею. Бійці на позиції підібралися, напружились, щоб в грізному гуркоті громових розкатів не прогавити, раптом, звук обстрілу зі сторони бойовиків.

Володимир Скоростецький із зони АТО, сектор «А»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ