У вересні 2021 р. Скіфська Лісостепова експедиція ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (керівник Віталій Окатенко) продовжила багаторічні розкопки Люботинського курганного могильника скіфської доби в басейні Сіверського Дінця.
Про це інформує пресслужба Інституту археології НАН.
Це один з найбільших некрополів скіфського часу в басейні Сіверського Дінця (Дніпровське Лісостепове Лівобережжя.
Розкопки проводилися невеликим колективом дослідників, в першу чергу, наукових співробітників з Харкова, а також Києва і Полтави (Іван Білько, Микола Фільчаков, Світлана Качало, Віктор Аксьонов, Сергій Скорий, Роман Зимовець, Тетяна Менчинська). Значну і всебічну допомогу експедиції надав місцевий люботинський підприємець Віталій Нежид.
Це був другий етап досліджень пам'ятки в польовому сезоні 2021 р. Перший був здійснений в середині червня – на початку липня.
Об'єктами робіт другого етапу стали 3 кургани Західної ділянки Центральної групи могильника (№№ 4-6 /2021), розташованої в лісистій місцевості. Окрім цього, певні дослідження були здійснені на території Караванської групи Люботинського могильника, в районі відомого в науці кургану № 2.
Кургани Західної ділянки - невеликі за розмірами і свого часу їх орали. Насипи діаметром від 6 до 10 м, при висоті 0,20-0,70 м, поросли деревами, що ускладнювало їхнє дослідження. Кургани №№ 4, 6 пограбовані вертикальними ямами, ймовірно, в пізній час. В усіх курганах - по одній могилі у вигляді звичайних ґрунтових ям, орієнтованих здебільшого за віссю північ-південь. Найбільші розміри має могила в кургані № 6: 2,5х1,0х0,7 м, в якій, мабуть, було чоловіче поховання, цілком пограбоване. Курган № 5 містив поховання підлітка, кістки якого практично не збереглися. У кургані № 4, судячи зі знахідки срібної сережки, була похована жінка. Могили орієнтовно датуються VI ст. до н.е. Проведені дослідження збільшують джерельну базу в Центральній групі Люботинського могильника, який нещадно грабують у новітній час.
Доволі результативними стали роботи на західній периферії насипу кургану № 2 Караванської групи (в період дослідження кургану в 2013 році не було можливості для її вивчення, оскільки тут розташовувалися городи місцевих жителів). У котловані площею 110 кв. м (22х5 м), при глибині 1,80 м, виявлені об'єкти, що мають пряме відношення до кургану № 2, зокрема доволі довгі горизонтальні грабіжницькі ходи, що ведуть до центру кургану, до могили. У одному з них знайдені бронзові вістря стріл - здебільшого дволопатеві з лавролистою голівкою, високою втулкою із шипом, золоті платівки підтрикутної форми, прикрашені великим пуансонним орнаментом, залізний ніж, людські кістки, що належать різним індивідуумам.
Відкриття системи давніх пограбувань Караванського кургану № 2 має дуже істотне значення для історії вивчення цієї неординарної поховальної пам'ятки, що містить близькоазіатські імпорти - свідоцтва далеких скіфських походів епохи архаїки.
