“Робота у пресслужбі – це постійна комунікація і знаходження балансу між тим що треба, і тим, що хочуть”, - керівник пресслужби Львівської обласної ради Володимир Телюк.
Керівник пресслужби Львівської облради Володимир Телюк в інтерв’ю для Гал-інфо розповів, якою є взаємодія пресслужби з депутатами і громадськістю, як з роками змінилась інформаційна діяльність установи та з якими викликами сучасності їй доводиться боротись.
Володимире, скільки років Ви працюєте у пресслужбі Львівської обласної ради?
Загалом вже сім років, але перший раз я працював прессекретарем обласної ради у 2008-2011 роках, тобто одразу після закінчення Університету. Під час навчання я спершу працював у газеті, потім на місцевому телебаченні. А тоді дізнався, що оголосили конкурс на посаду керівника пресслужби, подався і так сталося, що виграв.
Ви задоволені своїм рішенням податись на конкурс?
Так, адже це чудовий досвід, завжди чудові зв’язки з точки зору співпраці з депутатами та журналістами. Тоді співпраця пресслужби з медіа була іншою. Колись був лише наш сайт і ми повністю концентрувалися на журналістах. Наприклад, на сесії обласної ради приходили по 10-15 журналістів з різних інформаційних видань, з газет, з радіо, з телебачення. І вони робили матеріали безпосередньо на сесії. Завданням пресслужби було максимально пояснити, прокомунікувати, посприяти отриманню коментарів від депутатів, голови обласної ради чи його заступників.
А що змінилось сьогодні у цій взаємодії з журналістами?
Якщо раніше ми виконували безпосередньо лише роботу пресслужби, тобто були посередині між журналістами, депутатами і керівництвом обласної ради, то зараз ситуація трохи інша. Зараз ми є фактично ньюзмейкерами, бо журналісти, зокрема інформаційні агентства, переважно копірайтять і працюють саме з нашою інформацією. Якщо раніше вони намагалися самостійно шукати, брати коментарі, а наша інформація була тільки як зачіпкою для них, то зараз переважно беруть інформацію пресслужби, і ми є першоджерелом інформації.
Журналісти, на жаль, дуже спрощують собі роботу у такий спосіб...
Редакцій та журналістів стало менше у Львові. Якщо раніше, наприклад, на пресконференцію могли вийти 20 камер: 7-8 від місцевих телеканалів, близько 10-ти власних кореспондентів та ще по 2-3 камери від різних установ. Коли була якась цікава тема, то навіть було складно розмістити усі мікрофони і доводилось шукати механізми, аби зробити якісний звук, аби всі включилися.
А зараз воно трохи по-іншому. Зараз основне завдання — зробити нашу роботу максимально публічною і прозорою, щоб журналіст, який сидить в редакції, міг повністю розуміти, чим займається обласна рада. Тому ми транслюємо сесії на Фейсбуці, Ютубі, сайті обласної ради. в ефірі телеканалу. Всі записи є збережені, і будь-хто може переглянути ефір, отримати та перевірити необхідну інформацію. Зрештою, такий формат роботи можна вважати результатом пандемії ковіду та війни.
До пресслужби обласної ради я, власне, і повернувся після місцевих виборів у 2020 році. До цього часу працював ведучим на радіо, потім власним кореспондентом національного телеканалу, потім у Верховній раді висвітленням інформації займався.
Наскільки цінним для роботи у пресслужбі є попередній досвід у різних інших профілях журналістики?
У журналістиці будь-який досвід важливий. Я за 22 роки роботи в журналістиці майже кожні три роки намагаюся змінювати роботу. Три роки працював у газеті, ще три роки - на місцевому телеканалі, далі ще по три роки у пресслужбі обласної ради, на радіо та телеканалі “Україна”. У 2015-2016 роках я по мобілізації був у пресслужбі Державної прикордонної служби Західного регіону, потім працював помічником та журналістом в Апараті Верховної Ради… І ось зараз знову в обласній раді, бо вона також інша, ніж була раніше.
Тобто я намагаюся однаковою роботою не займатися, щоб не було застою, а був розвиток. А зважаючи на те, що до роботи пресслужби додалися соцмережі, візуалізації, відео, співпраця з комунальним телебаченням, то вона тепер інша.
У чому полягає ця нова специфіка роботи пресслужби місцевого органу влади?
По-перше, це те, що раніше ми більше працювали на журналістів, а зараз - поширення саме інформації. Тобто насправді колись було легше поширити інформацію до людей, бо був певний вплив телебачення, радіо, газет. Люди отримували менше інформації, але вона краще засвоювалася. Зараз через соцмережі люди отримують інформації, яку за кілька днів або ж максимум до тижня забувають, як і те, яка структура, що зробила, як і для чого.
Важливо також доносити конкретні аспекти діяльності саме обласної ради, адже вона відрізняється як орган самоврядування від міської ради чи інших. Бо міська рада приймає такі безпосередні рішення, які впливають на діяльність людини, як-от: де яку вулицю ремонтувати, де і який автобус буде їздити, де буде сквер і таке інше. Натомість обласна рада ж приймає глобальні для області рішення, які стосуються одночасно багатьох громад.
Львівська обласна рада керує близько 200 різними комунальними підприємствами і закладами різних галузей. Це понад 30 медичних установ, наприклад, перинатальний центр, дитячі лікарні, діагностичний, кардіологічний та онкоцентр, центр легеневого здоров`я, інфекційна лікарня, обласна клінічна лікарня, госпіталь ветеранів війни, центр крові та інші; 16 закладів соціального захисту: психоневрологічні та геріатричні пансіонати, дитячі будинки, будинки підтриманого проживання, «Будинок воїна»; понад 20 закладів культури: наприклад Дім Франка у Львові та музей Грушевського, історичний та історико-краєзнавчний музей, музей історії релігії, історико-культурні заповідники «Тустань» та «Нагуєвичі», Національна філармоніяімені Мирослава Скорика, капели «Дударик» та «Трембіта», Львівський палац мистецтв, театр Ляльок, ряд бібліотек, а ще 38 освітніх закладів, 7 спортивних, 2 молодіжні центри, заповідники «Древній Звенигород», «Стільське городище», «Давній Плісенськ», тощо… Саме висвітлення їхньої діяльності і змінилось.
Я безпосередньо, коли повернувся у пресслужбу ради, то намагався спочатку якимсь чином цю систему комунальних закладів зробити єдиною інформаційно. А потім зрозумів, що це неправильно з погляду інформаційного потоку, і ми з більшістю керівників пропрацювали так, що в кожному закладі сьогодні працює прессекретар, який професійно взаємодіє та комунікує з журналістами, співпрацює з медіа, висвітлює діяльність установи, ми з усіма співпрацюємо.
Якими навичками та вміннями повинні володіти журналісти, які працюють у пресслужбі? Вони відрізняються від журналістської роботи у звичайних медіа?
Робота у пресслужбі - це окремий вид журналістики. Я завжди розповідаю про специфіку роботи пресслужби, і повторюю, що в журналістиці треба спробувати все. Треба обов'язково працювати в пресслужбі, в Інтернет-виданні, на радіо та телебаченні для того, щоб ти все зрозумів і був багатофункціональним спеціалістом, якого зараз вимагають.
У пресслужб є дуже велика специфіка, особливо в обласній раді. Власне, пресслужба є рівновагою. Тобі завжди треба знаходити цей баланс між депутатами і керівництвом; між депутатами, керівництвом і журналістами; між інформацією, яку хоче депутат, аби вийшла від обласної ради, і інформацією, яка потрібна суспільству.
Чим відрізняється робота в пресслужбі від іншої роботи - це тим, що треба у всьому орієнтуватися. У нас депутати, наприклад, працюють в 15-ти комісіях. Це екологія, культура, соціальний захист, освіта і наука та інші. В нас є планування подій і заходів, але працівники пресслужби ніколи не знають, на яку тему вони будуть післязавтра писати. Вони повинні орієнтуватися однаково добре і в обласному бюджеті і в галузі культури, екології, медицині, освіті, молодіжній політиці, спорті, тощо…
Цікаво, що якщо, наприклад, ми би працювали в органі державної влади, то там є єдина позиція, єдиний керівник, єдина політика. Натомість у нас такого немає. Ми, по факту, отримуємо рідко наперед якісь довідки та цифри. А переважно ми є звичайними журналістами, які приходять на події і насправді описують те, що вони там почули і висвітлюють те, що відбувалось.
Якою є взаємодія з різними депутатами? Вона більше складна та конфліктна чи минає спокійно та без зайвих суперечок? Чи у контексті вашої роботи йдеться про співпрацю з фракціями?
Я особисто взаємодію з усіма депутатами. Їхній повний склад - 84 особи. Ми з ними усіма маємо контакти. Насправді мені подобається цей процес – погодження, знаходження компромісів. Деколи буває таке, що у нас по 15-20 заходів у день, в яких беруть участь різні депутати від різних фракцій, і ми фізично не встигаємо пресслужбою бути на всіх, особливо у святкові дні. Тому ми завжди шукаємо з усіма компроміси, погодження і намагаємося, щоб всі були задоволені.
У цьому контексті розкажіть, чи є цензурування Ваших текстів зі сторони депутатів, керівництва облради?
Ні, немає такого, про цензурування мова не йде.У нас у пресслужбі працюють люди з багатолітнім досвідом, в тому числі, які не один рік попрацювали в редакціях, тож ми усі кваліфіковані і можемо самостійно, приймати рішення, щодо інформаційного висвітлення ради.
Бо насправді ми все-таки посередники між громадськістю, журналістами і керівництвом. Інколи, можливо, Рада не зацікавлена в поширенні певної інформації, але журналістам це цікаво. І я розумію, що журналіст так чи інакше її все одно отримає. І я вважаю, що краще, аби ця інформація надійшла від нас і була правдивою, а не поширена, наприклад, з якихось телеграм-каналів чи інших засобів, де хтось може нею зманіпулювати.
Звичайно, що рідко, але бувають рішення ради, у яких ми не до кінця впевнені, коли під час прийняття були внесенні багато правок. У таких випадках ми консультуємось із депутатами, погоджуємо матеріали. Адже все-таки є певний механізм роботи Ради. Є, наприклад, засідання комісії і тоді протягом кількох днів має бути протокол. Є засідання сесії - і протягом семи днів мають бути підписані рішення. Але ми ж не можемо через сім днів дати інформацію про те, що Рада прийняла у цей вівторок. Тому ми даємо інформацію безпосередньо в той день, коли рішення було ухвалено.
І тоді буває, що можуть бути правки від депутатів. Іноді вони дзвонять і кажуть, що ми написали одне, а прийнято - інше. Я ж кажу, що прийняли те, про що ми повідомили, бо я ж сім разів переслухав аудіозапис, передивився відеозапис і порадився з людиною, яка вела протокол, і в протоколі буде написано саме так. І таке буває.
Конфліктів насправді немає, бо ми всі дорослі люди. З усіх ситуацій завжди можна знайти вихід, і якщо ми не праві, то завжди готові вибачитися, зрештою нести відповідальність.
Цитати ми намагаємося завжди погодитися з депутатами, бо так чи інакше людина говорить багато додаткових слів. Аби цитата була більш зрозумілою, ми зайві слова чи вставні забираємо. А, можливо, на думку людини саме це слово було важливим. Тому, якщо ми цитуємо, то намагаємося погодитися ці прямі мови чи з головами комісії, чи з керівництвом.
Якою є співпраця пресслужби Львівської обласної ради з пресслужбами інших органів місцевого самоврядування, наприклад, Львівською обласною військовою адміністрацією та міською радою?
Індивідуальні відносини є зі всіма. Я дуже люблю комунікацію, ми час від часу з прессекретарями з інших установ та організації зустрічаємося, обмінюємося думками чи про те, як зараз журналістика функціонує, чи про організацію майбутніх спільних проєктів. З військовою адміністрацією взагалі ніяких проблем немає. Ми іноді підстраховуємо один одного, обмінюємося інформацією. Ми даємо їм те, що в нас відбулося, вони дають нам те, що в них буде; також відповідно акредитуємо один одного на різні події.
З органами місцевого самоврядування взаємодіємо у разі потреби. Два чи три рази ми спілкувалися масово, зокрема, коли наше комунальне телебачення «Перший Західний» проводило для них тренінг. У багатьох громадах керівниками пресслужб є знайомі, які дзвонять, консультуються, щось радяться, просять посприяти… Часто вони звертаються, що їм треба якісь події висвітлити. Великі міста дуже часто контактують з нами, менші громади – відповідно до потреби.
Якими є жанрові особливості матеріалів вашої пресслужби?
Колись, коли я був перший раз в обласній раді, то ми переважно робили звіти. Тобто ми писали, що триває сесія обласної ради, депутати розглянули таке-то питання, “за” стільки проголосувало, і два абзаци про що це рішення. Далі наступне рішення і так далі.
Зараз по-іншому – ми відбираємо топові події, ключові рішення і робимо на них акцент. Окрім цього, ми ще займаємось моніторингом: кожного дня стрічки переглядаємо. У мене робота фактично 24 на 7. Адже ти мусиш розуміти: якщо якась інформація з'явилася неправдива чи негативна, то потрібно відреагувати на неї, поспілкуватися з авторами, звідки вони її взяли, звернути увагу, що вона є некоректною, скинути якусь інформацію, що це наша позиція і що цього не було, не прив'язуючись до конкретного факту. Ми переважно ці речі намагаємося робити оперативно.
Але коли ти моніториш, ти розумієш, що цікаво аудиторії, що розходиться і що набуде, з однієї сторони, резонансу, а з іншої – чого ми певною інформацією досягнемо.
У нас робота доволі нестабільна насправді. Найбільше в нас роботи у час сесії, і ми до неї готуємося приблизно один-два дні. Якщо у порядку денному є багато питань, ми вивчаємо проєкти рішень, дивимося, які коментарі під час комісії хтось депутатів даватиме, і готуємо заготовку, а вже під час прийняття рішення завершуємо матеріал, аби протягом 15-20 хвилин після ухвалення рішення можна було його опублікувати.
Якими були перші робочі дні пресслужби облради з початком повномасштабного вторгнення?
Через дві години після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в кабінеті голови відбулося засідання керівників фракцій. Там було прийнято попереднє рішення, що сесію не скликаємо, але оприлюднюємо підписану усіма депутатами заяву до міжнародних наших партнерів, регіонів, які з нами співпрацюють про допомогу та підтримку, про прийняття ними українців.
З початку повномасштабної війни ми дуже переформатували свою роботу. Принаймні пресслужба стала інформаційним виданням, як на мене. Перше, що ми зробили, це організувати в себе інформаційний прихисток для журналістів, де можна було посидіти, попрацювати. І три чи чотири дні поки формувалися якісь офіційні медіамайданчики, то до нас приходили і національні, і іноземні журналісти.
У перші місяці 80% матеріалів – це була інформація пов'язана не безпосередньо з діяльністю обласної ради, а про усю область: що і де відбувалось. Ми співпрацювали з усіма прессекретарями різних установ, аби координувати роботу і спільно поширювати, перевіряти інформацію, співпрацювати з журналістами різних медіа.
Багато журналістів, зокрема іноземних, приїхали до Львова. З багатьма доводилось спілкувався, допомагати їм знайти фіксерів, тобто людей, які з ними працювали, допомагали їм тут і які би орієнтувалися в ситуації, місцевості, людях, із ким можна поспілкуватися.
Які особливості вашої редакційної політики сьогодні та як вона змінюється відповідно до воєнного стану та інших обставин сучасності?
Ми кожного разу змінюємо акценти, зважаючи на обставини. Почалася війна, а ми говорили про те, що може убезпечити життя людей. Потім прийшов якийсь певний час, нашим завданням стало висвітлити максимально безпеку тих людей, які до нас приїхали, і забезпечити журналістів інформацією. Потім обласна рада почала приймати рішення, що пов'язані були безпосередньо з розміщенням та підтримкою переселенців. І тоді автоматично ми робили на цьому акцент.
Потім був певний час, і нам треба було підсилити роботу наших лікарень. Обласна рада почала працювати в тому напрямку, щось об'єднувати, перетворювати, оптимізувати для того, щоб медичні установи могли ефективніше надавати послуги людям. Не буду вдаватися до конкретних прикладів, але тоді ми якраз змістилися в галузь медицини і соціальної допомоги. Адже водночас із цим почали висвітлювати роботу облради, пов’язану з реабілітацією військових та їхніх родин, а також членів сімей загиблих Захисників та Захисниць.
І на завершення хотіла би дізнатися, про що найбільше любите писати Ви особисто?
Зважаючи на те, що я зараз вчуся заочно на магістратурі на факультеті міжнародних відносин, то про міжнародну політику. Мені завжди ця тема була цікава, і я давно планував вступати. Але спочатку був ковід, потім почалася війна, і зрештою завжди це відкладав.
Але цього року вже вступив і зараз досліджую політичний аспект розширення НАТО, зокрема логіку цих всіх розширень після 90-го року і до сьогодні, включаючи вступ Фінляндії та міжнародні конфлікти.
Тому якщо в Раді і є теми на міжнародну тематику, а їх небагато, то вони за мною. Певний час я намагався дуже багато писати, коли прийшов, а потім виникає дуже багато роботи, яка більше пов'язана з організацією та комунікацією з усіма. Тому я собі поставив за мету, що всі працівники займаються безпосередньо журналістською роботою, а я вже на собі закриваю усі організаційні питання та координаційні процеси.
Розмовляла Марічка Твардовська
