7 листопада 1888 – у с. Гуляйполе (нині місто) Запорізької області народився Нестор Махно, анархіст, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918-1921 років.
Нестор Іванович Махно («батько Махно») — політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років Народився Нестор 26 жовтня (7 листопада) 1888 року в Катеринославській губернії в невеликому селі Гуляйполе. Початкову освіту отримав в школі рідного села. Через кілька років став робочим на заводі.
У 1906 році став членом в молодіжному гуртку анархістів-комуністів “Спілка бідних хліборобів”, що діяла на Катеринославщені. З тих пір брав участь в декількох нападах на купців, промисловців.
В 1906-1908 роках Махна за участь у експроріаційних акціях кілька разів заарештовувала. Одного разу його навіть засудили до смертної кари, але після замінили вирок довічною каторгою. Так що в 1911 році Махно був поміщений до Бутирської в’язниці.
Після Лютневої революції 1917 року у Росії у березні 17 року він повернувся на Катеринославщину, де розгорнув широку діяльність як політик і військовий діяч і став очолювати селянський союз. Одними з дій, яким сприяв Махно, було встановлення робітничого контролю на підприємствах, проведення нових виборів земств. Активна діяльність протягом 1917 року привела до того, що він зайняв пост голови земства, а потім головою з’їзду Рад.
Махно брав участь у багатьох з’їздах робочих, селян, конференціях анархістів. У 1918 році організував загін, який виступав проти уряду Української Держави, пізніше – партизанський загін для боротьби з німецькими військами. Потім відбувалися виступи проти режиму Петлюри, однак завершилися невдало.
У 1919 році, уклавши угоду з Червоною Армією, очолив бригаду військ проти денікінців. Висловлював незгоду з політикою більшовиків з деяких питань, потім розірвав стосунки із більшовиками, Червоною Армією, але продовжив протистояння з Денікіним.
Потім Махно очолив повстання, відбивши наступи Денікіна. У вересні 1919 року з ініціативи Махно була створена революційна повстанська армія. Він також розробив план дій для встановлення народної влади.
З кінця листопада 1920 року до серпня 1921 року Махно вів виснажливу і запеклу боротьбу проти більшовицької влади, здійснивши ряд повстанських походів по Азовському побережжю на Дон і у Поволжя. 28 серпня 1921 року Нестор Іванович разом із 77 бійцями перейшов кордон з Румунією. Деякий час він жив у Бухаресті, згодом у Варшаві.
У вересні 1923 року Махно був заарештований у введенні переговорів з радянськими дипломатичними дипломатами, на яких обговорювалися питання про можливість підняття повстання у Західній Україні з наступним поєднанням цієї території до УРСС. У кінці 1923 року Нестор Іванович був “за неясністю доказів” звільнений. Махно із сім’єю спочатку оселився у Торні згодом у Данцінгу, де постійно перебував під наглядом поліції. У квітні 1925 року приїхав до Парижа, де жив у Венсені. Він підтримував активні зв’язки з міжнародним анархістським рухом, друкувався в “Анархическом веснике” та “Деле труда”.
У липні 1934 року помер, перебуваючи в лікарні Парижа.
