У новому році археологи Львова продовжують розповідати про найцікавіші знахідки. І цього разу мова піде про міський водогін. Чи знаєте ви, що певний час у Львові він був керамічним? Ми підготували цікаві деталі.
Як зазначає дослідник Микола Шніцар, будівництво водогонів довгий час було одним із найбільш яскравих показників розвитку давніх міст. Річ у тім, що розбудова та утримання їх мережі вимагали значних видатків.
У писемних джерелах про будівництво водогону у Львові вперше згадують 1404 року, хоча, не виключено, що він міг з’явитися дещо раніше. Характерно, що у місті до кінця ХІХ ст. діяла лише гравітаційна система водопостачання (з джерел, що знаходились на навколишніх узгір’ях, вода трубами з певним ухилом надходила у міські водозбірники). У цьому Львів за інноваційністю технології поступався Європі, де водопроводи з механічною подачею води з’явились ще на зламі ХІІІ/XIV ст. (наприклад, у Вроцлаві 1386 року, а у Кракові 1399 року). Такий стан речей можна пояснити відсутністю поблизу Львова великої ріки та достатньою кількістю для тогочасного міста джерел на сусідніх пагорбах.
Ще однією особливістю перших водогонів у місті є використання для їх будівництва глиняних труб, у той час як у Центральній Європі, зазвичай, використовували дерев’яні. Нам відомо, що керамічні труби також користувались популярністю у Вроцлаві, щоправда, характер їх прокладання та й зовнішній вигляд відрізнялися від львівських і були більш схожі до водогонів міст Північної Франції.
Натомість львівські керамічні труби за зовнішнім виглядом аналогічні до тих, що використовувалися в містах Золотої Орди в Північному Причорномор’ї. Однак, на відмінну від міст на півдні України, через високу ціну та ненадійність, вони не прижились у Львові. Вже у тому ж таки XV ст. нові гілки почали будувати здебільшого з дерев’яних труб.
Попри коротку історію керамічних водогонів у Львові, їхні фрагменти часто трапляються нашим археологам в процесі досліджень. Зокрема, такі знахідки були під час досліджень на пл. Старий Ринок (1997 р.), пл. Ринок, 2 (2004 р.), пл. Ринок (2006 р.), вул. Л. Українки, 29 (2012 р.), вул. Б. Хмельницького (2013 р.).
Джерело: Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба"
