24 травня 1881 року у Києві народився Олександр Богомолець - український учений-патофізіолог, основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки.
Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю.
Дійсний член (з 1929) і президент (з 1930) УАН (з 1936 — АН УРСР), академік (з 1932) і віцепрезидент (з 1942) Академії наук СРСР, академік Академії наук Білоруської РСР (з 1939), почесний академік Академії наук Грузинської РСР (з 1944), дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1944).
Депутат Верховної Ради СРСР 1-го та 2-го скликань. Депутат і заступник голови Верховної Ради УРСР 1-го скликання.
Очолював створені ним Інститут експериментальної біології та патології та Інститут клінічної фізіології АН УРСР. Опрацював ефективну методику впливу на сполучну тканину за допомогою винайденої ним антиретикулярної цитотоксичної сироватки, відомої у цілому світі як стимулятор функцій сполучної тканини.
Автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, раку, старіння організму тощо.
Помер у Києві 19 липня 1946 року.
Після смерті його теоретичні і практичні здобутки названо «антинауковими», а в провину інкримінувалось насадження ідеалізму.
