На Меморіальному комплексі "Борцям за волю України" у місті Стрий на Львівщині захоронені жертви сталінських репресій 1941 року.
Це перший в Україні колишній репресивний заклад, який 2005 року перетворили у музейний комплекс. Про це йдеться у матеріалі Gazeta.ua.
Стрийську тюрму на 300 місць було збудовано наприкінці XIX сторіччя за часів автрійської влади. З 1920-х років, за часів польської окупації Галичини, вона почала набувати характеру політичної тюрми. Стрийська Бастилія, як її інколи називають, була переповнена в'язнями-українцями за націоналістичну діяльність.
У польські часи покарання у тюрмі відбували Олекса Гасин, Степан Охримович, Лев Ребет, Степан Бандера. 1919 року тут був застрелений Остап Нижанківський.Також ніч перебув Іван Франко, якого пішим ходом у супроводі жандармів відправили з в'язниці у Коломиї до рідного села Нагуєвичі.
Найстрашнішим періодом історії тюрми став відступ більшовиків перед приходом німецьких військ у 1941 році. Перед втечею Червоної армії, був проведений масовий розстріл політичних в`язнів.
Очевидці розповідають, як живих людей скидали у колодязь та ями з гашеним вапном. Знайшли й цілі кімнати із заповненими вщент стоячими трупами. Більшість з них були поховані родичами з навколишніх сіл, 57 захоронені в братській могилі.
Точної цифри жертв в'язниці під час німецької окупації невідомо. Достеменно відомо лише про 23, проте їх кількість більша. Після Другої світової війни до 1963 року споруда була кримінально тюрмою. Під час хрущовської "відлиги", на місці тюрми організували виправну колонію для дівчат.
У ході розкопок на території тюрми в 1991 році було знайдено тіла 255 жертв.Останки замордованих було перепоховано у могилі-скаркофазі на подвір'ї музею.
Викопані рештки, взуття, гребінці, окуляри, посуд, знаряддя тортур зараз можна побачити в експозиції. Тут збережена частина муру та сторожова вежа тих часів. Вхідна арка зроблена із з терновим вінком угорі. Навпроти музею встановлена скульптурна композиція "Пієта", що символізує узагальнений образ материнських страждань.
