Варшавська битва між Польською республікою та радянським військом, контрольованим із Москви, розпочалася 13 серпня 1920 року.
Союзником поляків були військові з'єднання Української Народної Республіки, пише gazeta.ua.
Перед тим, УНР втратила майже всю територію і 21 квітня 1920-го підписала Варшавський договір. Польща визнавала за УНР територію до кордонів 1772 року - без Західної України.
24 квітня 1920-го представники Польщі й уряду Симона Петлюри підписали військову конвенцію. Польські й українські війська мали діяти спільно як союзні армії. У випадку польсько-українських дій проти радянських військ на території Правобережної України військові операції довелося б проводити під керівництвом польського командування.
У квітні-травні 1920 року об'єднані війська почали швидко просувалися вглиб українських земель. На початку травня увійшли до Києва. Але більшовики зупинили їх. Червона армія почала швидко просувалася на захід. На початку липня більшовики вийшли до річки Збруч, яка була кордоном між УНР і Польщею.
8 липня 1920-го більшовики сформували в Києві Галицький революційний комітет. Його головою призначили Володимира Затонського. Він проголосив створення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. Оргбюро ЦК РКП(б) створило Польське бюро ЦК РКП(б) на чолі з Феліксом Дзержинським. 23 липня 1920 року в Смоленську сформували маріонетковий Тимчасовий революційний комітет Польщі. Він мав взяти владу в Польщі.
Більшовики змогли вийти на підступи до Варшави. Проти них виступили поляки й українці. Битва увійшла в історію під назвою "Диво на Віслі". Основний тягар оборони Варшави лежав на армії Північного фронту генерала Юзефа Галлера. Більшовиків знекровили в оборонних боях за Радзимін, Зєльонку й Оссув.
Пілсудський зібрав на південний схід від Варшави групу свіжих частин. 16 серпня 1920 року з-над річки Вєпш вдарив у фланг наступаючих армій Західного фронту. Протягом кількох тижнів розгромили між Віслою та Німаном кілька червоних армій.
Під Замостям із 19 до 30 серпня 1920-го 6-та Січова дивізія УНР під командуванням генерал-хорунжого Марка Безручка відбивала атаки 1-ї кінної армії Семена Будьонного. Більшовики були змушені відступити.
