27 серпня Україна відзначає 163-ю річницю від дня народження Івана Франка. На його Батьківщині, у Дрогобичі, готуються до цього дня по-особливому і підготовка триває вже не один тиждень.
Вшанування пам’яті Каменяра розпочнеться урочистим покладанням квітів до його пам’ятника у Нагуєвичах, а о 12:00 годині розпочнеться IV урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка. Про своє відношення до Івана Франка та про цю грандіозну культурну подію нам розповів міський голова міста Дрогобич ТАРАС КУЧМА.
Як Ви особисто розглядаєте постать Івана Франка? Це виключно великий письменник, який вирізняється високою поезією чи прозою, чи це значно багатогранна та унікальна особистість?
Іван Франко у житті і по своїй суті є великим українцем. Це не просто письменник, не просто філософ, не просто професор, науковець, а це в першу чергу українець, який дуже сильно любив свій народ та турбувався за нього. А, люблячи, він бачив усі «ганджі», всі недоліки свого народу та намагався у цьому народі, у собі ці вади викорінювати не просто словом, а й своїми діями.
Івана Франка потрібно популяризувати чи про нього відомо ледь не все і всім?
Про Івана Франка майже ніхто не знає нічого, зовсім. Ми чули про твори, які за програмою вивчаємо в школі і все. А Іван Франко — це велич, це людина, яка творила епоху. І, не знаючи Івана Франка, ми не зможемо осягнути епоху, у якій він жив, історичні події, які відбувалися у цей період, коли жила людина-епоха.
Івана Франка потрібно кожного дня вчити, вивчати, пізнавати і відкривати по-новому.
Церемонія вручення премії Івана Франка є заходом науковим і заходом науковців. Чи потрібно її щороку проводити так масштабно як ми собі можемо тільки дозволити?
Церемонія вручення Міжнародної премії імені Івана Франка — це перш за все подія, яка має на меті відзначити людей, які доклалися до того, щоб Україна стала іншою, стала кращою, щоб пізнати цю Україну — українську, якою насправді вона повинна була б бути по-Франківськи. Тому, я вважаю, що ми досить скромно ще відзначаємо Церемонію вручення премії. Сподіваюсь, що згодом наші державні мужі, керівництво держави зрозуміють, що ця подія — це не політична акція, не піар-акція, а перш за все — це вдосконалення душі українського народу і всі, зокрема Президент, братимуть у ній участь.
Ми знаємо, що преміальний фонд Премії формується зокрема з благодійних внесків організацій чи осіб, які виловлюють таке бажання. Якщо б виникла така потреба чи можливість частково профінансувати преміальний фонд з міського бюджету Дрогобича, міська рада підтримала б таке рішення?
Я вважаю, що неприпустимо, щоб таке колись трапилось. Чому? Тому, що Фонд Івана Франка — це народний фонд і якщо цей фонд потребуватиме фінансової підтримки адміністративної одиниці, то це буде свідчити про недооцінення чи знецінення Івана Франка серед українців. Не дай Боже, щоб таке колись трапилось. Ми повинні розуміти, що це народна і наукова премія, тому бюджетні кошти тут будуть недоречні і демонструватимуть занепад української культури.
Відомо, що спершу Церемонію вручення Міжнародної премії імені Івана Франка хотіли проводити у Києві чи то у Львові, але все-таки обрали Дрогобич — місто-батьківщину Каменяра. Ви пишаєтесь цим? Чи слугує це своєрідною промоцією міста?
Ми дуже цим пишаємось, дуже цього хотіли і дякуємо Роланду Франку — внуку Івана Франка, голові Правління Міжнародного фонду імені Івана Франка та Ігорю Курусу за таке прийняте рішення і допомогу. Бо можуть бути різні рішення: з вигодою для набуття своєрідного іміджу і ідейні. Можливо, Фонду легше було б працювати у Києві чи то у Львові, однак саме у Дрогобичі, маленькому місті, народився, жив, вчився, працював і формувався як особистість Іван Франко. Тому саме звідси, з Дрогобича, своєрідного серця України, повинен був розпочатися шлях пізнання української душі та Івана Франка.
Вшановувати пам’ять Івана Франка ми маємо не тільки на Дрогобиччині чи в Україні, але й по всьому світу. Оскільки Франко – геніальна постать світового масштабу.
Міжнародний фонд Івана Франка
