11 червня 1912-го біля села Мала Перещепина сучасного Новосанжарського району Полтавської області двоє хлопчаків знайшли скарб. У ньому було 25 кг виробів із золота та 50 кг срібла.
12-річний Федір Деркач і 14-річний Карпо Маджар пасли худобу та знайшли у землі посудину. Батьки подумали, що діти вкрали її з церкви. Знахідку показали священику. Той повідомив про посудину до Полтави, пише gazeta.ua.
За 2 дні до села прибув поліцейський і археолог Іван Зарецький. За той час селяни розкопали місце скарбу та порозбирали монети, коштовний посуд, персні, браслети, позолочену зброю та кінську упряж.
Згодом поліція вилучила у селян 800 золотих і срібних предметів. Наступними кількома роками багато жителів села замінили солом'яні стріхи своїх хат на бляшані й черепичні дахи.
Під конвоєм скарб відправили до Петербурга до Ермітажу, де він досі зберігається. Скарб вважається найбільшим у Східній Європі.
Вчені вважають, що скарб був заупокійними дарунками. Знайшли залишки дубових брусів із рештками шовкової тканини. Це міг бути дерев'яний саркофаг, обшитий шовком.
Час заховання скарбу визначили за знайденими в ньому монетами – VII ст. н.е. Більшість дослідників вважає, що скарб належав вождю степових кочівників. У той час на території сучасної України існували кочові об'єднання Велика Булгарія та Хозарський каганат.
На початку 1980-х німецький учений Йоахім Вернер, а потім австрійський науковець Вернер Зайбт і болгарські історики й археологи детально дослідили скарб і прочитали написи давньогрецькою мовою на перснях-печатках із нього. Вернер висунув версію, що біля Малої Перещепини знайшли поховання Кубрата – хана, а потім кагана Великої Булгарії.
