10 травня 1933 року на площі Опери в Берліні студентами-нацистами спалено близько 25 тисяч книг «неарійського духу»
Серед котрих були праці Фрейда, Маркса, Брехта, Манна, Ремарка, Хемінгуея та інших авторів, що стало початком епохи державної цензури і контролю над культурою.
За спаленням спостерігало більше 40 тисяч людей. Такі ж акції пройшли також у Бонні, Мюнхені та інших містах Німеччини. Це було першим кроком до ідеологічного контролю над літературою. 22 вересня 1933 року був виданий декрет про створення Імперської палати культури. На 1939 рік відділ літератури повністю контролював роботу 2500 видавництв, редакцій і друкарень. Книготоргівля - 23 тисячі книгарень - теж була полем діяльності цього відділу. Публікуватися могли тільки ті письменники, які пройшли реєстрацію в палаті культури.
З 1947 року 10 травня у Німеччині відзначається як День книги.
А 2006 року Центр європейсько-єврейських досліджень імені Мендельсона в Потсдамі ініціював створення "Бібліотеки спалених книг". Центр має намір відтворити 316 із знищених книг, зробивши цю серію доступною школам і гімназіям, оскільки значущість цих великих письменників незаперечна. 2006 року по примірникові першої книги з "Бібліотеки спалених книг" - добірку творів Хуго Пройса, автора проекту Веймарской конституції 1919 року – одержали всі депутати бундестагу.
